Довідкове бюро читача

30 березня виповнюється 50 років від дня народження Марини Степанівни Павленко (1973), української письменниці, прозаїка

Народилася 30 березня 1973 року на Львівщині у родині вчителів. Дитинство пройшло на рідній для батьків Черкащині. Там же закінчила Уманський державний педагогічний іститут (нині університет) імені П. Тичини. Після кількох років учителювання стає у ньому викладачем. Кандидат педагогічних наук, доцент. Лауреат більше десятка всеукраїнських і міжнародних літературних конкурсів, таких, як тім "Гранослова", "Смолоскип", "Коронація слова". Автор поетичних збірок "Бузкові зошити" (1997) та "Чар-папороть" (2002); збірки "дорослих" оповідань "Як дожити до ста" (2004); повісті-казки "Домовичок з палітрою" (2001), казок "Півтора бажання" (2004), дитячої повісті "Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських" (2005); монографії "Тичининська формула українського патріотизму" (2002), методичних рекомендацій "У країні Лісових Дзвіночків"(2002). Упорядник спогадів про Павла Тичину "З любов’ ю і болем" (2005). Член Національної спілки письменників Укрїни. Лауреат літературної премії "Благовіст", недержавної українсько-німецької премії імені О. Гончара й літературної премії імені М. Чабанівського. Упорядник спогадів про Павла Тичину "З любов’ю і болем" (2005). Має багато публікацій у періодичній пресі, мистецьких часописах ("Березіль", "Кальміюс", "Дзвін", в тім числі у тих, що видаються за кордоном: вірменському – "Гарун", в італійському – "Артекультура", в німецькій "Соборності"), альманахах та колективних збірниках. З 1997 року член Національної Спілки письменників України.

/Files/images/290323/Screenshot_20230329-193537.png

Основні твори: книжки поезій: "Бузкові зошити" (1997), "Чар-папороть" (2002), "Душа осики" (2006)книжки "дорослих" оповідань "Як дожити до ста" (2004), удостоєної Міжнародної недержавної україно-німецької премії імені Олеся Гончараромани для підлітків "Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських" (2005) (ця книжка разом зі збіркою "Як дожити до ста" удостоєна премії ім. Михайла Чабанівського 2006 року) й "Русалонька із 7-В та Загублений у часі" (2007), книги казки "Півтора бажання (Казки старої Ялосоветиної скрині)" (2007) та "Домовичок із палітрою" (2007).

/Files/images/170323/Screenshot_20230317-092413.png

19 березня, одній із найвідоміших українок сучасності

Ліні Василівні Костенко

виповнюється 93 роки від дня народження.

Ліну Костенко вважають генієм слова, залізною жінкою та живою легендою, а її біографія є прикладом для мільйонів українців та невичерпним джерелом мудрості. Її вислови надихають на зміни і змушують замислитися над вічними темами.

У дитинстві Ліна мріяла стати льотчицею. Бажання було настільки сильним, що вона змайструвала собі саморобний парашут із старої маминої парасолі та простирадла, піднялася з ним на горище і стрибнула. Тоді маленька Ліна ледве не загинула, тому з мрією дитинства було покінчено. Вже дорослою Костенко стала педагогом і лише згодом відкрила талант до поезії.

Ліна Костенко завжди писала, що хотіла, і говорила, що думала, ніколи не підлаштовуючись під обставини. Свою безкомпромісніть поетеса успадкувала від бабусі – саме вона вчила онуку любити свободу і бути чесною. Тому у той час, коли колеги-письменники боялися репресій і мовчали, Костенко відкрито критикувала владу. У радянські часи поетеса була активною учасницею дисидентського руху, за що її твори були забороненими для друку впродовж 14 років. Це був важкий удар для письменниці, і вона навіть оголосила голодування. Однак акція протесту не дала жодного результату, і Ліні довелося навчитися жити у творчій ізоляції. Саме в цей час вона написала свої найвідоміші твори Берестечко і Маруся Чурай.

Письменниця була двічі заміжня. Вперше вона вийшла заміж за поляка Єжи-Яна Пахльовського, який носив їй оберемки бузку. У шлюбі народилася донька Оксана. Кохання було яскравим, але недовгим. Він не захотів їхати до Києва, а вона — до Варшави. Розійшлися тихо. Та в Україні Ліна зустріла свого другого чоловіка — Василя Цвіркунова, директора Кіностудії імені О. Довженка. Він став для письменниці опорою на цілих 20 років і полюбив доньку Ліни Оксану як рідну. Згодом у них народилася спільна дитина — син Василь.

Про молоду Ліну ходять легенди. Кажуть, вона була дуже екстравагантною жінкою і багато курила. У неї закохувалися відомі чоловіки: зокрема, прихильності Ліни добивались українські поети Василь Симоненко та Дмитро Павличко. Другий навіть зізнався, що досі береже коробку сірників, яку придбав декілька десятків років тому спеціально для того, щоб при зустрічі прикурити Ліні цигарку.

Одразу після завершення навчання Ліна Костенко видала свою дебютну збірку поезій «Проміння землі». Друга збірка «Вітрила» вийшла в 1958 році, за нею – збірка «Мандрівки серця» (1961 р.). Поетесі одразу вдалося завоювати любов та повагу українців, але не всім була до вподоби її творча діяльність. «Зоряний інтеграл» 1962 року заборонила до друку цензура, і відтоді ім’я Ліни Костенко зникло на 15 років. Увесь цей час поетеса писала «в шухляду» та стала однією з ключових фігур покоління українських шістдесятників. За час вимушеного мовчання поетеса не сиділа склавши руки та створила свої найкращі твори: «Берестечко», «Маруся Чурай» та поезії, що згодом ввійшли до збірок «Над берегами вічної ріки» та «Неповторність».

Запрошуємо на віртуальну виставку до Дня народження Ліни Костенко:

wym-1679047292150

/Files/images/170323/Screenshot_20230317-092435.png

/Files/images/170323/Screenshot_20230317-092448.png

/Files/images/170323/Screenshot_20230317-092502.png

/Files/images/170323/Screenshot_20230317-092521.png

/Files/images/170323/Screenshot_20230317-092533.png

Повернутися до читачів Костенко змогла лише 1977 року: тоді опублікували збірку її віршів «Над берегами вічної ріки», а 1979-го — історичний роман у віршах «Маруся Чурай», який чекав свого виходу 6 років. За нього поетеса отримала Державну премію імені Тараса Шевченка.

/Files/images/070323/1.jpg

/Files/images/070323/2.jpg

/Files/images/070323/3.jpg

/Files/images/070323/4.jpg

/Files/images/070323/5.jpg

/Files/images/070323/6.jpg

/Files/images/070323/7.jpg

/Files/images/070323/8.jpg

/Files/images/070323/9.jpg

/Files/images/070323/10.jpg

/Files/images/070323/11.jpg

/Files/images/070323/12.jpg

/Files/images/070323/13.jpg

/Files/images/070323/14.jpg

/Files/images/070323/15.jpg

/Files/images/070323/16.jpg

3 березня виповнюється 135 років від дня народження Наталени Андріївни Королеви (1888-1966), прозаїка українського зарубіжжя. Наталена Андріанівна Королева народилась 3 березня 1888 року в монастирі Сан Педро де Карденья, біля м. Бургоса, що у Північній Іспанії. Повне її ім’я за старовинним іспанським звичаєм: Кармен-Альфонса-Фернанда-Естрелья-Наталена. Мати Наталени, Марі-Клара де Кастро Лачерда померла при пологах. Дівчинку спочатку виховувала бабуся Теофіла з прадавнього литовсько-українського роду Домонтовичів, яка жила в своєму маєтку в селі Великі Борки на Волині, а згодом, після її смерті – маленьку Наталену відвіз до Іспанії брат матері, Еугеніо офіцер королівської гвардії. Дитина провела дванадцять років у монастирі Нотр-Дам де Сіон у французьких Піренеях.

Восени 1904 року 16-річна дівчина вперше приїхала до Києва. Вона вражала всіх, хто її знав, своїми знаннями з історії, археології, філософії, медицини, теорії музики; до того ж вона вже володіла, окрім французької, ще й польською, іспанською, арабською, італійською мовами – а українську, за власним визнанням, «трохи пам’ятала ще з дитинства». Далі було навчання в Київському інституті шляхетних дівчат. Згодом – рішуча відмова від вигідного шлюбу, навчання в Археологічному інституті Петербурга, захоплення театром (сценічна кар’єра не була успішною через слабке здоров’я), перебування у Західній Європі (Іспанія, Франція, Італія) та країнах Близького Сходу, участь в археологічних розкопках у Помпеях та Єгипті. Перші художні твори, написані французькою мовою, почали з’являтися в паризьких журналах у 1909 році. Перша світова війна застає Н. Королеву в Києві. Під час Першої світової війни, вступивши до Червоного хреста, перебувала на фронті як лікар у складі російської армії майже три роки. Вона була нагороджена солдатським хрестом «За хоробрість», дістала три поранення, перенесла тиф і кілька запалень легенів. У пору національно-визвольних змагань в Україні 1917-1920 років деякий час працювала в Міністерстві закордонних справ Української Народної Республіки, а з їх драматичним перебігом виїхала разом із мачухою (батько на той час уже помер) до Чехії як репатріантка.

З часом Наталена оселилась і працювала вчителькою у Празі. Тут вона зустріла – Василя Королева-Старого і одружилася з ним. Разом вони прожили все життя, і саме він надихнув Натанелу писати українською мовою. Перший такий твір, оповідання «Гріх (3 пам’ятні книжки)», був надрукований в українському тижневику «Воля» (виходив у Відні) в січні 1921 р. У середині 30-х – на початку 40-х років виходять книжки Н. Королевої, що принесли їй широке визнання і популярність: збірка легенд «Во дні они» (1935), повісті «1313» (1935), «Без коріння» (1936), збірка оповідань «Інакший світ» (1936), повісті «Предок» (1937), «Сон тіні» (1938), «Легенди старокиївські» (1942–1943). Цикл легенд являє собою химерне, філігранно оброблене переплетіння слов’янських, скіфських, давньогрецьких, давньохристиянських і навіть скандинавських переказів, міфів, казок… Після війни у Чикаго випущено її повість «Quid est veritas?» (1961), завершену ще в 1939 p. Останні роки життя письменниця жила самотня, всіма забута, заробляла на прожиття приватними уроками французької та іспанської мов.

Померла письменниця 1 липня 1966 р. в Мельніку. Похована на цвинтарі Святого Вацлава, біля коханого чоловіка. Наталена Королева своєю творчістю принесла в українську культуру новий елемент «європейськості», інтелектуалізму та філософської глибини. Про що, власне, говорили кращі її твори.

/Files/images/02032023/Screenshot_20230302-195222.png

Найвідоміші твори української письменниці іспанського походження Наталени Королевої (1888—1966) давно знайшли свого вдячного читача, однак її «мала проза», розкидана сторінками еміграційних часописів, довгий час не перевидавалася. Джерело: https://nashformat.ua/authors/natalena-koroleva-books

/Files/images/02032023/Screenshot_20230302-195404.png

Українська письменниця, археологиня і театральна акторка Наталена Королева (1888—1966) є авторкою творів на біблійну, міфологічну та історичну тематику. До видання увійшли як друковані в різних періодичних виданнях твори Н. Королевої, так і її невідомий доробок.

Джерело: https://nashformat.ua/authors/natalena-koroleva-books

/Files/images/02032023/Screenshot_20230302-195523.png

Авторка історичних повістей та легенд Наталена Королева (1888 - 1966) - дочка польського графа й іспанки зі старовинного роду. Своєрідне європейське виховання, широта інтересів дозволили письменниці звернутися і до європейських, і до світових тем, окрім суто українських. Повісті та легенди, що увійшли до видання, переносять читача у давні часи.

Джерело: https://www.livelib.ru/book/ HYPERLINK "https://www.livelib.ru/book/1001377309-predok-natalena-koroleva" HYPERLINK "https://www.livelib.ru/book/1001377309-predok-natalena-koroleva" HYPERLINK "https://www.livelib.ru/book/1001377309-predok-natalena-koroleva"1001377309 HYPERLINK "https://www.livelib.ru/book/1001377309-predok-natalena-koroleva" HYPERLINK "https://www.livelib.ru/book/1001377309-predok-natalena-koroleva" HYPERLINK "https://www.livelib.ru/book/1001377309-predok-natalena-koroleva"-predok-natalena-koroleva

/Files/images/02032023/Screenshot_20230302-195654.png

Наталена Королева виявила велику зацікавленість до жанру літературної легенди. Її твір "Легенди старокиївські" складається із 25 оригінальних творів, які відрізняються естетичною довершеністю, тематичною своєрідністю й жанровим новаторством. Письменниця розкувала жанр літературної легенди. Джерело: https://nashformat.ua/authors/natalena-koroleva-books

/Files/images/02032023/Screenshot_20230302-195805.png

Наталену Королеву (1888 — 1966) називали Понтійською Амазонкою, княжною іспанського роду, забутою ґрандесою, письменницею світової теми, письменницею-казкою, найекзотичнішою постаттю у нашій літературі. Саме її життя — це вже чудова підстава для створення захоплюючого серіалу, де є все — таємниці...

Джерело: https://nashformat.ua/authors/natalena-koroleva-books

/Files/images/02032023/Screenshot_20230302-195918.png

Письменниця іспанського походження Наталена Королева (1888–1966) в українську літературу прийшла у зрілому віці, коли доля пов’язала її з митцем В. Королівим-Старим. Видання містить автобіографію та маловідомі твори Н. Королевої, які раніше публікувалися в різних еміграційних періодичних виданнях.

Джерело: https://nashformat.ua/authors/natalena-koroleva-books

/Files/images/02032023/Screenshot_20230302-200024.png

У книзі використані репродукції картин Генрика Сємірадзького (1843–1902) «Христос в будинку Марти і Марії», «Портрет римлянки» (обкладинка), «Римська оргія“(шмуцтитул), «Грішниця» (малюнок), Юзефа Магоффера (1869–1946) «Портрет дружини художника» (шмуцтитул), Симона Вуе (1590–1649) «Розп’яття» (шмуцтитул), Доменіко Феті (1589–1624) «Покаяння Св. Марії Магдалини» (шмуцтитул) та світлини Києва початку XX ст.

/Files/images/02032023/Screenshot_20230302-200136.png

Наталена Королева (1888–1966) збагатила українську прозу новими темами з античного і європейського світу. Вона прийшла в українську літературу в зрілому віці, коли доля пов’язала її з письменником В. Королівим-Старим. Книжки «Во дні они», «Предок», «Легенди старокиївські» та ін. принесли їй широке визнання.

Джерело: https://nashformat.ua/authors/natalena-koroleva-books

/Files/images/02032023/IMG-6c12321fe3909105fab05554dcd2b99d-V.jpg

/Files/images/02032023/IMG-654125b6f6b8694ec20bc1c9de471361-V.jpg

/Files/images/02032023/IMG-0e30d4907516bfe065ec62c2cdc6ab57-V.jpg

/Files/images/02032023/IMG-f77248815f1375c77708ff2c5157a9e3-V.jpg

До Всесвітнього дня письменника відео https://youtu.be/18lsiBcqGuk

25 лютого 1871 року в Новограді-Волинському в родині дійсного статського радника, мецената, члена «Старої громади» Петра Косача та Ольги Драгоманової-Косач (письменниці Олени Пчілки) народилася відома поетка, драматургиня, перекладачка і громадська діячка Лариса Косач, що увійшла в історію української і європейської літератури під іменем Леся Українка.

/Files/images/24022023/Screenshot_20230224-182836.png

/Files/images/24022023/147815016_4874278372642413_5469279216346944616_o.jpg

/Files/images/24022023/143915099_341874250264181_8820238980254983037_n.jpg

/Files/images/24022023/003.jpg

Книги-ювіляри 2023 року

670 років Джованні Бокаччо «Декамерон»

/Files/images/06022023/Screenshot_20230206-173427.png

Декамеро́н (італ. Il Decamerone, від грец. δέκα «десять», ἡμέρα «день» — «Десятидення») — збірка зі ста новел італійського письменника Джованні Боккаччо. За сюжетом десятеро молодих флорентійців (семеро жінок, троє чоловіків) залишають охоплене чумою місто, оселяються на заміській віллі і протягом десяти днів розповідають цікаві і повчальні історії (всього їх сто), які широко відтворюють розмаїте повсякденне життя. «Декамерон» у перекладі з грецької — «десятиденник». Композиція книги мозаїчна — кожна оповідка має завершений сюжет, а всі разом створюють своєрідну енциклопедію людських стосунків. Сюжети новел мандрівні, письменник творчо обробив міські анекдоти, античні сюжети і навіть арабські казки.

430 років Вільям Шекспір «Приборкання норовливої»

/Files/images/06022023/Screenshot_20230206-173518.png

Всесвітньо відомі комедії Вільяма Шекспіра (1564-1616) «Приборкання норовливої» та «Два веронці», незважаючи на свій солідний вік, залишаються актуальними й донині, адже питання про те, що таке справжня любов і чи варто дотримуватися у відносинах загальноприйнятих правил, є вічними. Класичний сюжет, багатство мови, гумор не без іронії та моралі — усе це тримає увагу читача і дає змогу осягнути глибину творчості великого англійського драматурга.

210 років Джейн Остін «Гордість і упередження»

/Files/images/06022023/Screenshot_20230206-173538.png

«Гордість та упередження» — найвідоміший роман популярної британської письменниці Джейн Остін (1775—1817). Закохані серця часом легко долають соціальні бар’єри, але не завжди можуть обійти стіни власної гордості, звичайних непорозумінь, а інколи й упередженості. 21-літня Джейн Остін змогла так майстерно викласти у романі сподівання й розчарування, турботи й почуття закоханих Елізабет і містера Дарсі, що її книгу і сьогодні із захопленням читають мільйони читачів різних поколінь. Роман вирізняється зворушливою романтичністю, легким гумором, психологічно точно виписаними портретами героїв.

200 років Вальтер Скотт "Квентін Дорвард"

/Files/images/06022023/Screenshot_20230206-173553.png

Роман «Квентін Дорвард», уперше опублікований 1823 року, змальовує середньовічну Францію, протистояння між королем Людовиком ХІ та його васалом, Карлом Сміливим, герцоґом Бурґундським. Автор відтворює XV cторіччя у найдрібніших деталях рицарських обладунків, передає дух феодальних часів через велику галерею образів, ключевим серед яких є відважний воїн, дворянин Квентін Дорвард. Високі почуття, подвиги заради дами серця та країни відбуваються на тлі інгриг, зрад і підступів, де людське життя стає розмінною монетою.

185 років Чарлз Діккенс "Пригоди Олівера Твіста"

/Files/images/06022023/Screenshot_20230206-173608.png

Роман «Пригоди Олівера Твіста» — одне з найвидатніших художніх досягнень Чарльза Діккенса. На прикладі малого сироти Олівера письменник показав, які небезпеки чатують на дитину в світі, де над усім неподільно панує жадоба до зиску, до грошей. Ця жадоба е спільною рисою і для злочинців із лондонського дна, і для зовні респектабельних громадських діячів, які влаштовують притулки для безробітних — робітні доми, що мало відрізняються од каторжних в’язниць. Письменник засуджує нелюдяність цього жорстокого злочинного світу і протиставляє йому світ простих чесних людей, який зрештою здобуває моральну перемогу.

185 років Г.К.Андерсен "Непохитний олов'яний солдатик"

/Files/images/06022023/Screenshot_20230206-173624.png

Казка про стійкого олов’яного солдатика, його дивовижні пригоди і кохання до картонної балерини.

180 років Едгар Алан По "Золотий жук"

/Files/images/06022023/Screenshot_20230206-173637.png

«Золотий жук» — оповідання Едгара Алана По, написане в 1843 році, один з ранніх зразків детективного жанру. Сюжет описує історію Вільяма Леграна, його слуги Джупітера і безіменного Оповідача. Легран втягує їх у пошуки скарбу, на який має вказати розшифрований ним лист.

155 років Жюль Верн "Діти капітана Гранта"

/Files/images/06022023/Screenshot_20230206-173651.png

«Ді́ти капіта́на Гра́нта», в деяких перекладах «Ді́ти капіта́на Ґра́нта» (фр. Les Enfants du Capitaine Grant) — пригодницький роман французького письменника Жуля Верна, виданий в 1867 році. Оповідає про подорожі експедиції, що розшукує зниклого капітана Гранта, спираючись на залишене ним послання. Роман «Діти капітана Гранта» став першою книгою трилогії Жуля Верна, до якої входять також його пізніші романи «Двадцять тисяч льє під водою» та «Таємничий острів», поєднані спільними персонажами.

140 років Карло Коллоді "Пригоди Піноккіо"

/Files/images/06022023/Screenshot_20230206-173705.png

Казочка ”Пригоди Піноккіо. Історія Дерев’яного Хлопчика” італійського казкаря і відомого письменника Карло Коллоді вперше вийшла у світ у далекому 1881 році в римській газеті ”Газета для дітей”. Цей твір здобув одразу ж популярність і у українських малюків і став улюбленцем для багатьох поколінь юних читачів. А інакше не могло і бути - навряд чи залишать байдужими пригоди нестерпного і водночас кмітливого, кумедного і упертого, веселого і насмішкуватого дерев’яного хлопчини Піноккіо.

140 років Роберт Луїс Стівенсон "Острів скарбів"

/Files/images/06022023/Screenshot_20230206-173719.png

"Острів скарбів» – найвідоміший пригодницький роман шотландського письменника Роберта-Луїса Стівенсона про пошуки скарбів, захованих на далекому острові піратами. Головний герой та оповідач, юний Джим Гокінс, після низки несподіваних пригод вирушає разом із друзями до таємничого Острова Скарбів. Експедицію організовано, здається, бездоганно: чудовий корабель, достатньо харчів та питної води, багато зброї й віддана команда моряків. Ніхто не підозрює, що частина команди прагне сама заволодіти коштовностями й позбутися чесних людей – сквайра Трелоні, доктора Лівсі, капітана Смоллета й самого Джима, яким доведеться виявити неабияку мужність, винахідливість і людяність, щоб не стати жертвами підступних і жадібних піратів.

85 років роману Еріх Марія Ремарк "Три товариші"

/Files/images/06022023/Screenshot_20230206-173737.png

«Три товариші» — роман, що належить до золотого фонду світової літератури ХХ століття, шедевр німецької класики, перекладений багатьма мовами та майстерно перенесений кінорежисерами на екрани, входить до трилогії романів Ремарка про трагедію «втраченого покоління» — молодих людей, які стали жертвами страшної й жорстокої Першої світової війни. Міцна дружба, справжня любов і щира радість від простого «бути» — це те, чим живуть герої Ремарка. Свята і будні — все їхнє існування затьмарене трагедією «втраченого покоління»: жахлива і безглузда війна назавжди лишила слід у їхніх головах, у їхніх серцях і долях. Проте три товариші, які пройшли страшними стежками Першої світової, таки знаходять у собі сили й сміливість жити далі й насолоджуватися тим, що дарує новий день. Роберт, Отто, Готфрід і прекрасна Пат — їхні долі сплелися на сторінках роману. Справжня чоловіча дружба, шалена любов, щастя від кожного прожитого дня і жах від вимушеної трагічної розлуки.

80 років твору Антуан де Сент-Екзюпері "Маленький принц"

/Files/images/06022023/Screenshot_20230206-173752.png

«Маленький принц» - всесвітньо відома казка французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері. Мудра і зворушлива історія про маленького принца, який прилетів на планету Земля із своєї крихітної, далекої зорі. Подорожуючи, хлопчик зустрічав на інших планетах різних дивакуватих персонажів. На своїй маленькій планеті у принца залишилася троянда, про яку він піклувався і хвилювався за неї. Кожен герой відображає певну людську якість, що дає змогу задуматись над глибоким сенсом даного твору. Казка про любов і дружбу, Людину і людяність, обов’язок і вірність. Ілюстрації, які створив сам автор, надають книзі особливої цінності.

55 років Астрід Ліндгрен "Малий і Карлсон, що живе на даху"

/Files/images/06022023/Screenshot_20230206-173813.png

На даху звичайного будинку в місті Стокгольмі оселився маленький чоловічок Карлсон. Цей дивний, самовпевнений чоловічок міг літати, покрутивши ґудзика на животі. Як Карлсон познайомився і подружився з Малим Свантесоном, читач дізнається, прочитавши уважно цю популярну книжку для дітей.

190 років Оноре де Бальзак " Евгенія Гранде"

/Files/images/06022023/Screenshot_20230206-173829.png

«Євгенія Гранде» (Eugénie Grandet) — роман Оноре де Бальзака 1833 року. «Євгенія Гранде» короткий зміст (переказ) читати варто, щоб згадати сюжет твору про протистояння духовного та матеріального. Головні герої «Євгенія Гранде» проходять перевірку любові до грошей. Провінційне французьке місто Сомюр – місце проживання виноградарів, землевласників, лісоторговців, бондарів, шинкарів і корабельників, які збувають свій товар на древній Великій вулиці. Життя городян протікає у всіх на виду. Вони снідають, обідають і сваряться кожен на своєму ганку. У верхній частині Великої вулиці розташовані старовинні дворянські особняки. Один з них належить панові Гранде.

125 років роману Герберт Велза "Війна світів"

/Files/images/06022023/Screenshot_20230206-173856.png

«Війна світів» (англ. The War of the Worlds) — фантастичний роман англійського письменника Герберта Велза. Написаний у 1897 році, був виданий в квітні того ж року в журналі «Pearson's magazine» і в лютому 1898 року окремою книгою. Роман описує вторгнення інопланетних прибульців (марсіан, марсіян в перекладі 1977 року) на Землю та марні спроби протистояти їм, що отримує, однак, несподіваний розв'язок. Сюжет роману був підказаний братом письменника — йому й присвячена «Війна світів».

115 років Анатоль Франс "Острів пінгвінів"

/Files/images/06022023/Screenshot_20230206-173913.png

Найзначніший і найвідоміший сатиричний роман видатного французького письменника Анатоля Франса (1844—1924). Більшість персонажів твору — це карикатурні, шаржовані, сатиричні портрети реальних історичних осіб або сучасників письменника, які відіграли певну політичну роль у житті Франції. “Острів пінґвінів” і досі залишається одним з найпопулярніших творів А. Франса.

/Files/images/04012023/Screenshot_20230104-161122.png

6 січня виповнюється 125 років від дня народження Володимира Миколайовича Сосюри (1898 – 1965), українського письменник

Я не кину співати про тебе

Краю мій, моє щастя, мій дім

Скільки зір у високому небі,

Стільки співів у серці моїм.

В.Сосюра

Володимир Сосюра — український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота», козак Армії УНР. Належав до низки літературних організацій того періоду — «Плуг», «Гарт», «ВАПЛІТЕ».Володимир Миколайович Сосюра народився на станції Дебальцеве. Мати – звичайна домогосподарка. Його батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною різнобічно обдарованою, змінив багато професій, вчителював, працював сільським адвокатом, шахтарем.

З дитинства хлопець допомагав батькові на шахті, тому праця в ньому ще з дитинства виховала людину розуміючу життя звичайних людей. Володимир Сосюра дуже переживав за життя та майбутнє держави, тому під час громадянської війни, одразу вступив в ряди УНР, а згодом до Червоної армії.

У 1923 році він навчався в Харківському інституті народної освіти. Володимир Сосюра – видатний поет-лірик, автор понад 80 збірок поезій, широких епічних віршованих творів: поем «Махно», «Мазепа», «Розстріляне безсмертя»; автобіографічного роману «Третя рота». Його твори збагатили українську літературу новими темами героїчної і трагічної боротьби нашого народу за свободу та незалежність. Славнозвісний вірш «Любіть Україну» є возвеличенням палкої любові українців до рідного краю. Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1963 рік).

Захоплення Сосюри: Україна, її культура, традиції, але також частенько його помічали за пляшкою алкоголю, любив грати в більярд.

Цінність творчості В. Сосюри не в особливостях його поетичної техніки, а в особливостях того людського явища української дійсності радянського періоду. Саме щирість поетичного вислову Сосюри, виявляє нам його таким, яким він є, робить його особливо цікавою постаттю в українській радянській літературі. У 1941 р. з початком війни евакуйований до м. Уфа, куди вивозили всіх найобдарованіших людей. З 1942 по 1944 р., він працює воєнним кореспондентом, підсилює бойовий дух армії.

За патріотичну поезію «Любіть Україну» (1944) Сосюру обвинувачували у «буржуазному націоналізмі».У 1958 році пережив перший інфаркт, відтоді перестав вживати алкоголь, курити та грати в улюблений більярд.Підкосив Сосюру другий інфаркт, після якого він майже не виходив з помешкання. Помер 8 січня 1965 року.

/Files/images/04012023/Screenshot_20230104-162120.png

Розіп’ятий за Україну

6 січня виповнюється 85 років від дня народження Василя Семеновича Стуса (1938 – 1985), українського поета, перекладача, літературознавця, правозахисника.

Василь Стус – поет-шістдесятник, символ духовної незламності та свободи, автор поетичних збірок: «Зимові дерева», «Веселий цвинтар», «Палімпсести», «Під тягарем Хреста». Його ліричний вірш (молитва-медитація) «Господи, гніву пречистого…» (1972) є зразком філософської (релігійної) лірики про стійкість у життєвих випробуваннях. Лауреат Державної премії імені Т. Г. Шевченка (1991, посмертно за збірку «Дорога болю»), Герой України (2005, посмертно).

Народився на Святвечір, 6 січня 1938 року в селі Рахнівка на Вінниччині і був четвертою, наймолодшою дитиною у сім’ї.

Якось вже у таборі Василь Стус запитав у старого в’язня, глибоко віруючої людини: що означає народитися в такий день. У відповідь почув: «Це милість Божа, щастя. Але кому багато дається, з того багато і спитають».

Василю ще не виповнилося шести років, коли він відправився в школу. Батьки, що залишали сина вдома на господарстві, не відразу дізналися про це. З настанням холодів вчителька запитала у мами, чому Василько ходить на уроки босоніж. Мати заметушилася: «Яка школа? Він ще маленький». Але вчителька вмовила її відпускати сина на заняття: «Я його старшим ставлю в приклад. Кажу: «Стусік, вийди до дошки». Він тягнеться навшпиньках і пише…».

Василь Стус вступив на історико-філологічний факультет педагогічного інституту міста Сталіно. У групі він був наймолодшим. Стус самостійно вивчив латинь, добре знав німецьку мову. А відповідав завжди тільки українською. «Моя мова – мамина», – зізнавався він близьким друзям.

4 вересня 1965 під час прем’єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» в Києві взяв участь в акції протесту. Стус разом з Іваном Дзюбою, В’ячеславом Чорноволом, Юрієм Бадзьом закликав партійних керівників і населення столиці засудити арешти української інтелігенції. Згодом у пояснювальній записці в аспірантурі Стус написав: «Я не мiг стерпiти. Я не мiг мовчати!» Тим не менше з аспірантури його виключили і Василь пішов працювати кочегаром. Роки тимчасових робіт стали чи найщасливішими роками його життя. Хоча з моменту виступу у кінотеатрі за ним й слідкували агенти КДБ, він часто їздив з друзями в подорожі, в ці роки він і знайшов свою кохану. Його обраницею стала Валентина Попелюх, з якою побралися 1965 року. Вперше Василя Стуса заарештували 13 січня 1972 року і порушили кримінальну справу за «систематичне виготовлення і розповсюдження документів, що ганьблять радянський державний і суспільний лад».

Тюремний термін письменник відбував у таборах Мордовії. Коли одного разу наглядачі конфіскували його зошит із віршами, товариші Стуса по табору вирішили врятувати те, що залишилося, вивчивши напам’ять чернетка рукопису.

Коли в камері кримінальник поранив Стуса заточкою, у поета відкрилася внутрішня кровотеча, він втратив свідомість. Медичну допомогу йому не надавали. І тільки після голодування, організованого на жіночій зоні Іриною Калинець та Надією Світличною, вмираючому прислали лікаря. У лікарні поетові видалили дві третини шлунка. Він жартував з цього приводу: «Мені вшили зеківський шлунок, він тільки баланду приймає».

По закінченню строку, Стуса 1977 вислали у селище Імені Матросова Магаданської області, де він працював до 1979 на золотих копальнях. З ув’язнення звернувся із заявою до Верховної Ради СРСР з відмовою від громадянства: «…мати радянське громадянство є неможливою для мене річчю. Бути радянським громадянином — значить бути рабом…».

У травні 1980 був знову заарештований, визнаний особливо небезпечним рецидивістом і у вересні засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Відмовився від призначеного йому адвоката Віктора Медведчука, намагаючись самому здійснити свій захист. За це Стуса вивели із зали суду і вирок йому зачитали без нього. В одному з листів, адресованому світовій громадськості (жовтень 1980), відомий російський вчений і правозахисник Андрій Сахаров розцінив вирок Стусові як ганьбу радянської репресивної системи.

Табірними наглядачами знищено збірку з приблизно 300 віршів Стуса. У січні 1983 року за передачу на волю зошита з віршами на рік був кинутий у камеру-одиночку.

Помер в ніч з 3 на 4 вересня, можливо, від переохолодження. За офіційними даними причина смерті — зупинка серця.

/Files/images/030123/Screenshot_20230103-190841.png

Твори українських письменників про зиму, зимові свята

Оксана Давидова «Полювання з привидом»

«Чомусь всі з осені й до кінця весни чекають на літо. І чим їм не подобається зима? Тут тобі і день Святого Миколая, і Новий рік, і Різдво. А крижані гірки, ковзани, лижі, снігові фортеці?! Такого влітку не буде! Головне – не захворіти. Та, кажуть, якраз на морозі всі мікроби й гинуть. Тому ми вдягаємося тепло і гайда надвір! Сьогодні ми з Дмитром Гонтою домовилися побудувати величезну снігову фортецю. Звісно, самі не впораємося, тому домовилися з цілою компанією. Ось-ось мають всі підійти. Я вже й замерзати почав. Коли дивлюся – нарешті Дмитро Гонта йде. Ну хоч хтось! А за ним і Дімка Скальський. Стоїмо. Чекаємо. І коли всі інші зберуться?! Та, мабуть, вони вирішили не йти на мороз, а вдома перед телевізором посидіти, ледарі! Дивлюся: вже друззяки мої знудилися. Треба їх якось розважити. «А чули ви, хлопці, що в нашому місті привид є? Справжній. Не гірший, ніж в якомусь шотландському замку!…»» (Оксана Давидова)

/Files/images/030123/Screenshot_20230103-191251.png

Василь Сухомлинський «Як дзвенять сніжинки»

«Це було темного зимового вечора. Сонце сховалось за обрій. Зарожевів сніговий килим. Стало тихо-тихо. Замерехтіли зорі в глибокому небі. Раптом з півночі насунула чорна хмара. Пливе над снігами. Потемнів сніговий килим. Падають сніжинки на землю. Тихо лягають на поле, на ліс, на дорогу. Я прислухаюсь до тихого снігопаду і чую ніжний дзвін. Немов десь далеко-далеко бринить велика кришталева чаша, до якої доторкається срібний молоточок. Що воно дзвенить? Іду, прислухаюся...» (Василь Сухомлинський)

/Files/images/030123/Screenshot_20230103-191414.png

Василь Сухомлинський «Як діти раділи, а Ялинка плакала»

«Наближався Новий рік. Поїхали люди до лісу, зрубали струнку Ялинку. Привезли її у велику світлу кімнату. Поставили посередині, прикрасами та цукерками прибрали. Бігають діти навколо Ялинки, милуються, пісні співають. Радісно дітям. А Ялинці страшно й сумно. Бо немає ні лісу темного, ні зайчика сірого, ні неба синього, ні місяця ясного. Бо в ногах у неї не снігова ковдра, а папірці барвисті всякі. Заплакала з туги Ялинка, та ніхто й не помітив гіркої сльози, що впала з гілки на підлогу. Одна тільки дівчинка синьоока помітила, зітхнула й тихо прошепотіла: «Ялинка плаче...»» (Василь Сухомлинський)

/Files/images/030123/Screenshot_20230103-191553.png

Василь Сухомлинський «Протоптали стежку»

«Уночі була хурделиця. Намело кучугури снігу. Рано-вранці у школу йшло троє дітей — Юрко, Михайлик і Ніна. Всюди коло хат з'явилися люди. Відкидали лопатами сніг, прокладали доріжки. Ось хатина бабусі Марії. Вона живе одна-однісінька. Зупинились діти біля бабусиного двору. Нікого не видно...» (Василь Сухомлинський)

/Files/images/030123/Screenshot_20230103-191658.png

Василь Сухомлинський «Чому Сергійкові було соромно»

«Настала холодна зима. Запорошило снігом сад. Літають над білим килимом пташки, тривожно пищать, бо нічого їсти. Зробили третьокласники годівницю. Щодня приносять корм — смажене конопляне сім'я, гарбузове та соняшникове насіння. А синичкам — шматочки сальця в сіточках, щоб ворона не вкрала. Завтра неділя. Приносити корм до годівниці випала черга Сергійкові. Він із вечора приготував шматочок сальця, загорнув його в сіточку. У маленький мішечок насипав гарбузового насіння...» (Василь Сухомлинський)

/Files/images/030123/Screenshot_20230103-191810.png

Василь Сухомлинський «Кому ж іти за дровами»

«Край села живе вдова з трьома синами. Два сини вже дорослі юнаки, високі, ставні, славні, красиві. А третій - підліток Юрко - маленький, тоненький, мов очеретина. Було це взимку. Впав глибокий сніг, дме північний вітер, тріщить мороз. Мати говорить - немовби сама до себе, але щоб і сини чули: "Холодно, діти. А дров немає... Кому ж за дровами йти?...» (Василь Сухомлинський)

/Files/images/030123/Screenshot_20230103-191912.png

Олена Пчілка (Ольга Косач)оповідання «Сосонка»

«Недалеко вiд лiсу стояла хатка. В тiй хатi жив чоловiк Максим iз сiм'єю; було в нього четверо дiтей, найстаршому хлопчиковi Iвасевi було десять лiт. Лiс був такий гарний, навiть зимою не здавався смутним, бо промiж чорнолiссям було там чимало й сосон, а вони завжди веселять око тим вiчнозеленим убранням! Недалеко вiд Максимовоï хати була одна сосонка така-то вже хороша! Була вона не дуже велика, але й немаленька, саме мiрненька та така зграбнесенька, круглесенька, зеленi глицi аж сяють, а молодi пагонки, як свiчечки, стремлять, простi та яснi...» (Олена Пчілка)

/Files/images/030123/Screenshot_20230103-192032.png

Василь Скуратівський «Січень снігом січе...» (оповідання про новорічні звичаї у різних країнах)

Офіційно новорічне свято запровадив римський цар Нум Помпілій. Він переніс початок року з березня на січень. А місцева назва цього місяця походить від імені давнього божества дволикого Януса. Римляни вважали його покровителем усіх дверей та воріт, які той власноручно відчиняв і замикав. Про це говорить і зовнішність божества : старе обличчя, що символізує рік зійшлий, спрямоване в тильну сторону, а юне дивиться тільки вперед. Новорічні обряди у різних країнах дуже різноманітні. В Ефіопії, скажімо, Новий рік випадає на середину вересня. В цей час жителі міст та сіл сходяться на околиці і спалюють на вогнищі сухий хмиз, який принесли з собою. Навколо багаття влаштовуються ігри й танці.

/Files/images/030123/Screenshot_20230103-192138.png

Іван Малкович «Золотий павучок»

«Цю історію на Святвечір любив оповідати мій дідусь... Не тепер і не колись жила собі в нашому містечку одна сім’я: тато, мама і троє діток — Тарасик, Настуня та Ільчик. У їхній привітній оселі завжди було багато радості і сміху. Яких лишень забав не вигадували вони — і «князівна», і «чіт-нечіт», і «скіки-скіки», і, звичайно ж, «смішний телефон». А на свята їхній татусь наймав бри́чку із золотогривим конем, і вони всі разом їхали за місто до лісу...» (Іван Малкович)

/Files/images/030123/Screenshot_20230103-192237.png

Олександр Копиленко «Переполох»

«Насипало снігу в лісі багато, такого пухкого снігу та білого. Ходити в лісі взимку важко людині. А на лижах куди завгодно пройдеш. Тихо навколо в лісі, тільки поскрипує веселий морозець у стовбурах сосен, ялинок та дубів. Скрип-скрип... Тварини лісові не бояться снігу й морозу не бояться. Одяглися в тепле хутро звірятка, у густий пух пташки й шукають собі їжу. Під дуплом старого дуба миша собі ще влітку нірку вирила, наносила тоненьких травинок і сухого моху — зробила тепле кубельце. Спала миша, виспалась, треба піти й погуляти. Вилізла з нори, озирнулася навкруги. Тихо, очі сліпить білий сніжок...» (Олександр Копиленко)

/Files/images/030123/Screenshot_20230103-192334.png

Олександр Копиленко «Їдальня для птахів»

«Всі хлопці заздрили Василеві. Ще б пак не заздрити! Синичка, яку він вирвав з кігтів шуліки, зовсім звикла до хати. Василь вирубав для неї велику гілку і причепив до стіни. Там синиця і лазила, мов акробат. Годував її Василь. Насипле насіння конопляного, синичка і клює його. Всіх комах синиця в хаті виловила. Лазить вона всюди, в кожну щілину зазирає. Помітить таргана, то вже не втече! Націлиться своїм довгим, чорним, тонким дзьобом — і немає таргана. Проковтнула його синиця. Тепло в хаті. А надворі завірюха гуде, снігу намело так багато, що й тинів не видно. Все позамітало. Цілий ранок Василь з батьком сніг одкидали, стежки прочищали. Прийшов до Василя його товариш Миколка. Дивилися хлопці, як синичка весело стрибає. А Миколка й каже...» (Олександр Копиленко)

/Files/images/030123/Screenshot_20230103-192450.png

Леся Воронина «Знайомий сніговик»

" «Надворі було темно, тільки сніжинки, як змерзлі метелики, кружляли біля освітленого вікна. Оля лежала в ліжку й сумно дивилася на ялинку. Світло ламп відбивалося від кольорових дзеркальних кульок, смішних клоунів, вухатих мавпочок і зайців. Скільки подарунків у неї в ці новорічні свята! Тато й мама так хотіли, щоб вона не журилася. Але навіщо їй ці ляльки й машинки, шоколадки й жувачки? Усі діти бігають надворі, граються у сніжки, їздять на санчатах і лижах, а вона все лежить і лежить у ліжку хвора... Відчинилися двері, і в Олину кімнату зайшла мама. Нахилилася, погладила дочку по гарячому чолу й шепнула: «Не сумуй! Сьогодні різдвяна ніч, а цієї ночі збуваються всі бажання. Треба тільки дуже захотіти! Засинай і прокидайся завтра здоровою...»» (Леся Воронина)

/Files/images/030123/Screenshot_20230103-192542.png

Ольга Зубер «Смачний носик"

«Прийшла зима. Засипала все навкруг снігом, замела доріжки, вікна морозом розмалювала. Вийшла Марічка надвір погуляти. Побачила величезні кучугури снігу і вирішила зліпити сніговика. Оскільки Марічка була маленькою, то й сніговик вийшов маленький. Не сніговик, а сніговичок. З оченятами - ґудзиками , віником-гілочкою, носиком-морквинкою. Змерзла Марічка поки ліпила сніговичка й побігла в хату грітися. Наступного ранку вийшла вона надвір. Дивиться, а в сніговичка носика немає. Взяла вона ще морквинку і зробила з неї сніговичку нового носика...» (Ольга Зубер)

/Files/images/030123/Screenshot_20230103-192633.png

Ольга Зубер «Новорічне диво» (казка для дітей)

«Сутеніло… Потріскував мороз, сніг виблискував сріблом, переганяючи одна одну літали синички, щоб зігрітися. Перехожі поспішали додому зі святковим настроєм. Авжеж! Завтра – Новий рік! Всі були зайняті своїми справами та клопотами і ніхто не звертав уваги на малесеньке кошеня, що сиділо біля будинку. Сиділо воно вже давно. Щоб трохи зігрітися, скрутилося маленьким клубочком і з цікавістю позирало на перехожих. Темніло. Кошеня дивилося на вікна, що запалювалися жовтавими вогниками. Йому видно було людей, які щось робили, бігали, розмовляли, сміялися… Звідти пахло теплом і чимось смачненьким. То був зовсім інший світ. Не той, в якому жило кошеня. Воно не знало, що таке тепло і ласка, бо ніколи не відчувало цього. І ніколи не пило теплого смачного молочка...» (Ольга Зубер)

/Files/images/030123/Screenshot_20230103-192733.png

Ксенія Бондаренко «Даринка й синичка»

«Даринка йшла за дідом по стежинці, яку він розчищав від снігу. Йшли ближче до лісу. Був місяць лютий. Недаремно він отримав таку назву. Зима наче відчувала, що ґаздує останні дні і незабаром поступиться весні. Тому вона накидала снігу так багато, що дерева загорнулися в нього, немов в пухові хустки. Було занадто холодно. Дівчинка одяглася тепло, та мороз в'їдався в одяг і починав дошкуляти і кусати. Щічки одразу розчервонілися, мов стиглі осінні яблука, а вії вбралися в біле пір' ячко від морозу. Даринка вже хотіла кликати діда додому, бо її ніжки пекли й просили тепла. Та вона мала допомогти дідусеві. Там, в лісі, пташки та дрібна звіринка потребували людської допомоги. Ягідки і насінинки заховалися глибоко в снігу. Останні дні хурделило безперестанку, а поле, село та ліс замело. У пташок навіть не було можливості вилетіти у пошуках їжі. Дідусь набив торбину горіхами, насипав зерна, налив гарячої води в пляшку. Вони йшли в знайоме місце. Місце, яке добре знали лісові друзі. Годівнички, мов гойдалки, кружляли, закликаючи до себе.» (Ксенія Бондаренко)

/Files/images/030123/Screenshot_20230103-192846.png

Ігор Микитенко «Загартований»

«Закінчилися заняття в школі, і хлопчаки по бігли до роздягальні. «Тра-ля-ля! Ех ви, мерзляки!» — кричав п’ятикласник Микола Щербань. Він стояв у колі першокласників, які з повагою дивилися на нього. — Ще тепло на вулиці, а ви в шапках і зимових пальтах ходите? Загартовуватись треба, первачки!» «Сьогодні дуже холодно!» — сказав маленький Вітя. «Васько, ти чуєш, що він говорить?» — звернувся Микола до свого однокласника. — Йому холодно!»...» (Ігор Микитенко)

/Files/images/28122022/Screenshot_20221228-193345.png

Інтелектуальна гра «Турнір книгоманів»

1. Як називається поетичний жанр, у якому автор не може обійтися без моралі?

А) Вірш;

Б) ода;

В) байка.

2. Кому з літературних героїв море було по коліно?

А) Діку Сенду;

Б) Гуліверу;

В) Алісі Селезньовій.

3. Хто з літературних героїв прибув з астероїда В-612?

А) Гум-Гам;

Б) Маленький принц;

В) Гіанея.

4. Назвіть батьківщину Г.К.Андерсена?

А) Данія;

Б) Англія;

В) Норвегія.

5. Куди подорожував Нільс із дикими гусьми?

А) До Африки;

Б) на Північний полюс;

В) до Лапландії.

6. Як звали головного героя казки В.Гауф «Карлик Ніс»?

А) Джон;

Б) Якоб;

В) Генріх.

7. На кого перетворилися тури з оповідання П.Куліша «Орися»?

А) Пеньки;

Б) криниці;

В) каміння.

8. Як звали дівчину, яка чекала Червоні вітрила?

А) Ассоль;

Б) Аліса;

В) Еллі.

9. Чому зоряний хлопчик віддав монету жебракові?

А) Мав їх багато;

Б) зжалився;

В) злякався.

10. Що радила вживати Пеппі Довгапанчоха для того, щоб залишитися дитиною?

А) Горох;

Б) квасолю;

В) картоплю.

11. Де була знайдена пляшка з документом про катастрофу «Британії» (Ж.Верн «Діти капітана Гранта»)?

А) У пащі кита;

Б) у череві акули;

В) на березі моря.

12. Якої національності був капітан Немо (Ж.Верн «20000 льє під водою»)?

А) Американець;

Б) англієць;

В) індус.

13. З якою метою вирушив у подорож капітан Грант (Ж.Верн «Діти капітана Гранта»)?

А) Відкрити нові землі;

Б) дослідити океан;

В) знайти землю для шотландської колонії.

14. Хто такий Сварог?

А) Бог Сонця;

Б) Бог вогню;

В) Бог вітру.

15. 2 квітня – день народження Г.К.Андерсена. Як відзначається цей день у всьому світі?

А) всесвітній день казок;

Б) Міжнародний день дитячої книги;

В) Міжнародний день розповсюдження грамотності.

16. Як звали корову. Героїню повісті Миколи Вінграновського?

А) Зірочка;

Б) Рижуха;

В) Первінка.

17. Як звуть знаменитого детектива Холмса, знають усі. А от яке ім’я має доктор Ватсон?

А) Джон;

Б) Дональд;

В) Генріх.

18. Які квіти доглядали Герда і Кай у казці Г.К.Андерсена «Снігова королева»?

А) Гладіолуси;

Б) троянди;

В) хризантеми.

19. Хто автор твору «Білосніжка і семеро гномів»?

А) Ш.Перро;

Б) У.Дісней;

В) брати Грімм.

20. Як називалась гора, на якій жили грецькі боги?

А) Олімп;

Б) Говерла;

В) Арарат.

21. Відомо, що Буратіно – не перший дерев’яний чоловічок на світі. Хто був його попередником?

А) Сіндерелла;

Б) Піноккіо;

В) Цибуліно.

22. Хто є автором твору «Тореадори з Васюківки»?

А) Юрій Збанацький;

Б) Степан Васильченко;

В) Всеволод Нестайко.

23. У що взутий один із казкових героїв Ш.Перро?

А) Валянки;

Б) сандалі;

В) чоботи.

24. Кого переміг Ілля Муромець?

А) Циклопа;

Б) Кощея Безсмертного;

В) Солов’я Розбійника.

25. Що найбільше лякало вовків у Мауглі?

А) Поведінка;

Б) зброя;

В) погляд.

26. За що Карлсон збирався отримати десять тисяч крон?

А) Залишити Малюка у спокої;

Б) своє інтерв’ю в газеті;

В) за рекламу плюшок Фрекін Бок.

27. Як барону Мюнхгаузену вдалося вибратись із води?

А) Витяг себе за волосся;

Б) допомогли друзі;

В) вхопився за соломинку

.

28. Які слова в книзі Стівенсона «Острів скарбів» папуга постійно вигукував?

А) «Піастри, піастри!»

Б) «Пірати, пірати!»

В) «Карету, карету!»

29. Який внутрішній орган викльовував Прометеєві орел?

А) Серце;

Б) мозок;

В) печінку.

30. Якої породи був собака у повісті Троєпольського «Білий Бім Чорне Вухо»?

А) Сенбернар;

Б) німецька овчарка;

В) шотландський сеттер.

https://forms.gle/NjR7Y723UzncEJ9cA

https://youtu.be/9D9maz6-5iQ

/Files/images/21122022/Screenshot_20221221-175859.png

Шановні читачі, до вашої уваги новорічна вікторина «Новий рік на порозі». Бажаю успіхів!

«Новий рік на порозі»

  1. Годинники, традиційно що оповіщають країну про прихід Нового року.

  2. Які різдвяні пісні особливо люблять діти?

  3. Як називаються птахи, які не люблять холодні зими?

  4. Який святковий тиждень проводжає зиму до наступного року?

  5. Яка скульптура зі снігу та овочів є символом Нового року?

  6. Скільки може прожити ялинка в природних умовах?

  7. Як називається місяць, який знаменує початок зими, але одночасно говорить про те, що закінчується цілий рік?

  8. Яке зелене дерево можна назвати подарунковим?

  9. Європейська холодна королева.

  10. Як проникає в будинок американський Санта-Клаус?

  11. Що наряджають в південних країнах замість ялинка?

  12. Який населений пункт офіційно оголошений географічної батьківщиною Діда Мороза?

  13. Найулюбленіше новорічне блюдо, прикрашене шубою.

  14. Які хабарі бере Дід Мороз за новорічні подарунки?

  15. Яке свято є антиподом Нового року в Україні?

  16. В якому місяці починався Новий рік раніше?

  17. Танці навколо святкової ялинки.

  18. Попередник сучасного Діда Мороза.

  19. Аналог вітчизняного Діда Мороза в США.

  20. Назвати зимові місяці по черзі.

  21. Де Дід Мороз зберігає подарунки для дітлахів?

https://forms.gle/mCESafa9Tfb598yb9

/Files/images/14122022/Screenshot_20221214-183914.png

Микола Куліш

«Ніколи не думав, що стану драматургом»

Народився Микола Куліш 18 грудня 1892 року у Чаплинці, що на Одещині, у родині наймитів. Тому з 5 років, хлопчик також наймитує. З малечку провив себе здібною дитиною та відрізнявся з з-поміж інших чудовою пам’яттю. Після смерті матері, батько одружується вдруге та зловживає алкоголем. Бачачи як в Миколі помирає талант, вчитель В. Губенко зібрав у селян кошти у розмірі 100 карбованців щоб хлопець зміг вирватись та навчатись в Олешківському училищі. Там вперше він складає сатиричні віршики, з-за чого був вигнаний з училища. Теж саме відбулось і в Олешківській чоловічій гімназії де він провчився до 1913 року.

В 1914 році він знайомиться з Антоніною Невеллів, яка через рік стане його дружиною. Навчився грати на скрипці, мандалині та геліконі. Створив сімейний оркестр. В роки Першої світової війни був на посаді начальника штабу Першого селянського радянського Дніпровського полку. Пише свою перш п’єсу «Патетична соната». Пише свою знамениту трагедію «97» і в 1925 році переїжджає до Харкова, де знайомиться з найвидатнішими письменниками України – М. Хвильовим, О. Вишнею, А. Любченком. Вони організовують товариство ВАПЛІТЕ де Куліш стає президентом.

Микола Куліш та Лесь Курбас – основоположники українського театру. Гостро показували проблему українізації, за що були виключені к Комуністичної партії. Микола Куліш засновник нової течії у драматичному мистецтві. На твори Куліша знято багато фільмів.

За написання п’єс антикомуністичних напрямів був засуджений до ув’язнення на 10 років у спец таборах. Тримали його на Соловках як небезпечного злочинця, після чого Миколу було розстріляно.

/Files/images/14122022/IMG-f7a742cae79230b3a556973176b6fd09-V.jpg

/Files/images/14122022/IMG-220afc113884018a15a74e979b183b64-V.jpg

/Files/images/14122022/IMG-314d8a881c4c3e047125bc8bb90c8c04-V.jpg

/Files/images/14122022/IMG-502047ed9d2efd4042029353a755bc39-V.jpg

/Files/images/14122022/IMG-857e85540463ae61113251f7034fa7e4-V.jpg

/Files/images/14122022/IMG-056ab28aaf27b39008e10b32e971a6e0-V.jpg

/Files/images/14122022/IMG-15880c3844ae2cc6e0be428b488aceb4-V.jpg

/Files/images/14122022/IMG-3c889797c76550880102fd137259a948-V.jpg

/Files/images/14112022/IMG-c8463360eb4671ac4c88640a1f818f07-V.jpg

Андрій Самійлович Малишко - одна з найяскравіших зірок в українській літературі XX століття. Поет могутнього ліричного обдарування. Його ім'я давно вже вписане червоними літерами в історію української культури, а "Пісня про рушник", "Пісня про вчительку", "Моя стежина", "Київський вальс" та інші поезії покладені на музику, збагатили золотий фонд української пісні, уквітчали сучасну літературу й стали візиткою українців у світі. 14 листопада виповнюється 110 років від дня народження.

/Files/images/14112022/IMG-896dc4c5ee0626fe29cb411b12d52af9-V.jpg

/Files/images/14112022/IMG-02d72c79363f3da8aec7847614326723-V.jpg

/Files/images/14112022/IMG-739330c43f0dfacaf400b2d1b8b1c3a7-V.jpg

/Files/images/14112022/IMG-acf896de431ef0a1c91e9ec62a7ec248-V.jpg

/Files/images/14112022/IMG-00a9bcc17fac83e08b908b9a8b4159a8-V.jpg

/Files/images/14112022/IMG-bba6ee64d0a73ac82be3572ecd9e7907-V.jpg

/Files/images/14112022/IMG-77b727c04331a0f39de31fbc06e1434e-V.jpg

/Files/images/07112022/IMG-14738aafa75352d34bc88c97dafbce81-V.jpg

9листопада 1872 року народився видатний український поет, прозаїк, перекладач, видавець, художник, літературознавець Богдан Лепкий. Він належав до прогресивного кола діячів української культури, гостро усвідомлював соціальні та національні проблеми українського народу. Зарубіжного читача знайомив з українською літературою :перекладав і видавав твори Т. Шевченка, І. Франка, Ю. Федьковича, М. Коцюбинського польською та німецькою мовами. А твори багатьох класиків світової літератури перекладав українською. Творча спадщина письменника - понад 80 книг, перекладів, літературознавчих розвідок, статей літературного та мистецького спрямування, рецензій - поступається в українській літературі тільки Івану Франкові.

З твори письменника можна ознайомитися в онлайн - форматі :

https://www.google.com/url?sa=t&source=web&rct=j&url=https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php%3Fid%3D72&ved=2ahUKEwil2MPYhp77AhUO_7sIHVVBBmYQFnoECA0QAQ&usg=AOvVaw2HTDCSWyTQBU8RIWlDgEhw

https://www.google.com/url?sa=t&source=web&rct=j&url=https://dovidka.biz.ua/bogdan-lepkiy-tsikavi-fakti/&ved=2ahUKEwjaoYb6hp77AhU0hf0HHQ07CaAQFnoECAoQAQ&usg=AOvVaw3-r0ys220gz6pQxaC2g4Dg

https://www.google.com/url?sa=t&source=web&rct=j&url=https://osvita.ua/school/literature/l/70615/&ved=2ahUKEwib6pGvh577AhUh7rsIHXRcDtQQFnoECA4QAQ&usg=AOvVaw0LqF20fCO_R5lPiXPs29MA

Мої маленькі читачі!

Запрошую вас під час осінніх канікул здійснити мандрівку у чарівний світ казок.

Казки – це скарбниця, з якої ми черпаємо діаманти та самоцвіти. Казки народжувались серед народу і передавались із покоління в покоління. Чого вчать казки? Казки вчать добру, справедливості, чесності, милосердя, поваги до менших, слабших, старших, взаємодопомоги, любові та піклування про наших друзів менших: вчать кмітливості, розуму, мудрості. А тепер я хочу переконатися, що ви дійсно уважно читаєте та любите казки. Проведемо ерудит-лото «Чарівний світ казок».

https://forms.gle/g2Gdpoo6q5WEydZJ8

Бажаю успіхів!

/Files/images/21102022/IMG-3affc4721ca79cd2c75368a460a2088d-V.jpg

21 вересня виповнюється 350 років від дня народження Пилипа Орлика (1672-1742), українського державного та військового діяча, автора «Конституції прав та свобод Запорозького війська» - першої Конституції України, «Маніфесту до європейських народів».

Цікаві факти біографії Пилипа Орлика – автора першої української Конституції

Доля зіграла з Пилипом Орликом не дуже кумедний жарт. Автор важливого в історії України політичного документа народився не в Україні й помер за її межами. Привітні білоруські поля зустріли на світ маленького Орлика в далекому 1672 році. Це було недалеко від Мінська. Сім’я Пилипа мала родовите коріння. Славні нащадки литовської шляхти чеського походження – Орликів. Батько Степан Орлик служив у війську короля Речі Посполитої, загинув на 51-му році життя під час польсько-османської війни в битві під Хотином у грудні 1673 р. Мати – Ірина Орлик. Цілком логічно, що юний Пилип отримав престижну на той час освіту. Навчався він у єзуїтському колегіумі у Вільнюсі, а також у Києво-Могилянській колегії, яку закінчив у 1694 р. Був топовим відмінником, мовою сучасності – мав червоний диплом. Під час навчання він проявив талант до ораторства і поезії, цікавився філософією і літературою, добре володів українською, польською, церковнослов’янською, болгарською, італійською та іншими мовами. Кар’єру Пилип Орлик розпочав у релігійній організації. Він служив консисторським писарем у канцелярії київського митрополита. Але доля закинула молодого офіс-менеджера до Полтави. Він влаштувався на службу до Полтавського полку. Але довго в Полтаві Орлик не працював. Незабаром він став старшим військовим канцеляристом і реєстром головної військової канцелярії Війська Запорізького. Ну, щоб ви розуміли, це як зараз у Верховну Раду чи Кабінет міністрів влаштуватися. Велика шишка! Ну а далі вже просто коронна посада – з 1706 року Орлик стає генеральним писарем і довіреною особою гетьмана Івана Мазепи. Працював він і дипломатом, представляючи інтереси козацької держави по всій Європі. Одним словом, цікаве життя у козака видалося.

Цікаві факти

1.Одне обличчя з Мазепою.

На купюрах номіналом 10 гривень зображений не Іван Мазепа, як заявлено, а його соратник Пилип Орлик. Брати художники Олександр та Сергій Харуки розповіли, що запропонували кілька варіантів портретів гетьмана Мазепи. Серед них випадково потрапив портрет Орлика. Оскільки достеменно невідомо, як виглядав Мазепа, затвердили Орлика.

2. Барон.

Походить із чеського баронського роду Орликів, одна гілка якого ще за часів гуситських воєн XV ст. виїхала до Польського королівства та згодом осіла в Західній Білорусі.

3. Випускник «Могилянки».

Навчався в єзуїтському колегіумі у Вільні, а також у Києво-Могилянській колегії, яку закінчив у 1694 р. на відмінно. Під час навчання проявив талант ораторства й поезії, цікавився філософією і літературою.

4. Поліглот.

Окрім української мови, вільно володів польською, болгарською, арабською, шведською, німецькою, латинською та церковнослов’янською.

5. Обраний гетьман.

5 квітня 1710 року запорозькими козаками, яких іноді називають «першою українською політичною еміграцією», було обрано Пилипа Орлика гетьманом України (у вигнанні). Обрання відбулося в присутності запорожців, генеральної старшини, козацтва, а також османського султана та шведського короля.

6. Той ще поет.

Пилип Орлик залишив після себе багато листів і великий рукописний «Діаріуш подорожній». Писав його польською мовою зі вставками окремих слів, виразів і речень латинською мовою. Видав поетичні книжки: «Прогностик щасливий», приурочений полковнику Данилу Апостолу (1693); «Алкід Руський», присвячений Івану Мазепі; на честь полковника Івана Обидовського «Гіппомен сарматський».

7. Дипломат-вигнанець.

Після Полтавської битви емігрував до Османської імперії. Перебуваючи до кінця життя в еміграції, Пилип Орлик уклав союзні договори зі Швецією (1710), кримським ханом (1711, 1712), вів у переговори з Туреччиною, намагаючись схилити ці країни до війни з Московською державою з метою визволення України.

8. Автор першої у світі конституції.

Автор першої у світі конституції сучасного вигляду. Документ визначав права та обов'язки всіх членів Війська Запорізького й був затверджений шведським королем Карлом ХІІ. Хоча вона й не набула чинності, оскільки була написана в умовах вигнання, але залишається пам'яткою української політико-філософської та правової думки.

9. Борець із корупцією.

Шість статей Конституції спрямовані проти зловживання владою і на боротьбу з корупцією. Цей термін вживають у написаному староукраїнською мовою оригіналі тексту. Зокрема гетьманові заборонялося «на свій персональний пожиток використовувати військовий скарб, а задовольнятися лише своїми оброками та приходами, які кладуться на булаву та його гетьманську особу». Ще один антикорупційний пункт був проти пільговиків, які вибили собі звільнення від повинностей.

10. «Мати-героїня».

Дружина Анна (народилась 29 липня 1683 року) майже на 15 років пережила Орлика. Подружжя мало вісім дітей: Анастасія (1699–1728), Григір (1702, Батурин – 1759, Михайло (1704–), Варвара (1707–), Яків (1711, Бендери – 1721), Марта (1713–), Марина (1715–) та Катерина (1718, померла рано).

Джерела:

http://www.5.ua/suspilstvo/10-tsikavykh-faktiv-do-dnia-narodzhennia-pylypa-orlyka-128075.html

https://tribuna.pl.ua/news/pilip-orlik-ta-parizki-komunari-hto-tsi-lyudi/

/Files/images/21102022/IMG-4b7bc692068a1c52b2af02192647b33f-V.jpg

24 жовтня відзначають День Організації Об’єднаних Націй та Всесвітній день інформації про розвиток

День ООН – це день народження Організації Об’єднаних Націй, що відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН.

Саме 24 жовтня 1945 року більшість держав-засновників ратифікували договір про створення всесвітнього органу, утворивши офіційно Організацію Об’єднаних Націй. Серед 51 держави-засновниці ООН була і Україна.

ООН – універсальна міжнародна організація, діяльність якої спрямована на забезпечення міжнародних безпеки і миру; вона організовує співпрацю і підтримує розвиток приязних відносин між державами. Фундаментальними принципами організації є суверенна рівність держав, невтручання у їхні внутрішні справи, розв’язування суперечностей мирним шляхом, дотримання державами міжнародних зобов’язань, колективна участь членів організації в операціях ООН.

У 1972 році Генеральна Асамблея заснувала Всесвітній день інформації про розвиток, мета якого полягала в залученні уваги світової громадської думки до проблем розвитку та до необхідності зміцнення міжнародного співробітництва для їх вирішення.

Асамблея ухвалила, що дата цього дня повинна збігатися, в принципі, з Днем Організації Об’єднаних Націй, 24 жовтня, який також є датою прийняття в 1970 році Міжнародної стратегії розвитку на друге Десятиліття, розвитку Організації Об’єднаних Націй. Відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН A/RES/3038 (ХХVІІ).

Асамблея висловила переконаність в тому, що поліпшення розповсюдження інформації та мобілізація громадської думки, особливо серед молоді, були б важливим фактором для кращого усвідомлення проблем розвитку і сприяли б, таким чином, нарощуванню зусиль у сфері міжнародного співробітництва з метою розвитку.

/Files/images/12102022/IMG_20221010_101943.jpg

Список літератури до книжкової виставки

«Лине слава козацька з далеких віків»

  1. Гетьмани України.- Харків: Промінь, 2007. – 248 с.

  2. Українські крилаті вирази для дітей. – Харків: Промінь, 2007. – 80 с.

  3. Клімов А.А. Всесвітня спадщина людства. Ілюстрована енциклопедія для дітей. – Харків: Видавництво «Ранок», 2008.- 128 с.

  4. Зубков С.К. Події, що змінили Україну. – Харків: Факт, 2013. – 383с.

  5. Українські народні думи та історичні пісні: Збірник.- К.: Веселка, 1993. 239 с.

  6. Ушаков Д.А. Великие украинцы. – Х.: Фактор, 2008. – 200 с.

  7. Слобожанська яса: Антологія громадянської лірики кінця XVII- початку XXI століть. – Х.: Майдан, 2006. – 1008 с.

  8. Мензатюк Зірка. Таємниця козацької шаблі: Пригодницька повість. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2019.- 160 с.

  9. Малик Я. Історія української державності. – Львів: Світ, 1995. – 248 с.

  10. Куліш П. Чорна рада. – К.: Шанс, 2013. – 272 с.

  11. Мельничук Ю.Л. Основи козацько-лицарського виховання. – К.: ПП «Золоті ворота», 2012. -298 с.

  12. Заруба В.М. Студії з історії України. – К.: Освіта, 1995. – 192 с.

  13. Кащенко А. Над козацьким порогом: Історичні твори. – К.: Знання, 2016. – 239 с.

  14. Дорошенко Д. Історія України.: З малюнками.- К.: Освіта, 1993. -238 с.

  15. Рутківський В. Джури козака Швайки. Роман. 1-ша книга трилогії «Джури». - К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2017.- 336 с.

  16. Лепкий Б. Мазепа: Трилогія 1. Не вбивай. Батурин: Історичні повісті. – Дрогобич: Відродження, 2004.- 568 с.

  17. Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. – Львів: Світ, 1990.- 319 с.

11 вересня виповнюється 80 років від дня народження Володимира Олександровича Яворівського (1942-2021), українського письменника, журналіста, громадського та політичного діяча

Володимир Яворівський — український письменник, політик, громадський діяч, член Спілки письменників, автор різножанрових творів. Народився 1942 року в селі Теклівка на Вінниччині. 1964 року закінчив філологічний факультет Одеського державного університету ім. І. Мечникова. У різні роки працював кореспондентом, редактором, літредактором багатьох видань, кіносценаристом, завідувачем відділу прози та заступником головного редактора журналу «Вітчизна».

Книги Володимира Яворівського охоплюють не лише життєві шляхи видатних людей, які творили українську культуру та історію, а й звичайні розповіді та яскраві образи з детально розписаними характерами.

Дебютом Володимира Яворівського стала збірка оповідань «А яблука падають», яка була видана у 1968 році. Повість у новелах відразу привернула увагу критиків своєю образністю, метафоричністю та особливим художнім мисленням молодого письменника.

Твори Володимира Яворівського дивують різноманітністю жанрів та майстерністю передачі внутрішніх переживань героїв. Серед найвідоміших книг: «Іван Окаянний. Найстрашніші дні гетьмана Мазепи», «Вони були, вони є. Про великих українців зблизька», «Марія з полином наприкінці століття», «Автопортрет з уяви» та інші.


Володимир Яворівський - «Вони були, вони є. Про великих українців зблизька, з відстані відчайдушних юнацьких пригод і чоловічої дружби завдовжки в усе життя» Джерело: https://nashformat.ua/products/vony-buly-vony-e.-pro-velykyh-ukraintsiv-zblyzka-z-vidstani-vidchajdushnyh-yunatskyh-prygod-i-cholovichoi-druzhby-zavdovzhky-v-use-zhyttya-917061


Історичний роман Володимира Яворівського «У мене вечеряв Ісус» розповідає про княгиню Ольгу, якою її не знали. Про те, як вільнолюбива полянка Прекраса стала владною й безкомпромісною правителькою. Як притлумила в собі жіночність заради єдності Київської держави. Джерело: https://nashformat.ua/authors/volodymyr-yavorivskyj-books


Роман «Автопортрет з уяви. Роман про трагічну та дивовижну долю Катерини Білокур» присвячено життю і творчості геніальної української народної художниці Катерини Білокур у контексті світового мистецтва. Книга, створена на початку 80-х років минулого століття, досі залишається бестселлером. Джерело: https://nashformat.ua/authors/volodymyr-yavorivskyj-books


«Іван Окаянний. Найстрашніші дні гетьмана Мазепи». Його боялись вороги і ненавиділи свої. Його проклинали московити і зраджували українці. Він двадцять довгих років виношував свій найзухваліший план, а йому забракло кількох днів. Ким він був: мудрим правителем чи сліпим поводирем? За які свої гріхи просив прощення в останні миті життя. Джерело: https://nashformat.ua/authors/volodymyr-yavorivskyj-books


У романах «Найдовша ніч Президента» та «Лягти!!! Суд іде…», що ввійшли до цього видання, він ввергає читача у нурт думок та запитань, які вирують у душах небайдужих українців не тільки під час «розмов на кухні». Що є наші президенти? Що є наші вибори? Які існують механізми здобуття й утримання найвищої влади в країні? Чому українцям дістався чи не найважчий і найзаплутаніший шлях народу до власної самодостатньої і сильної цивілізованої держави? Однак цей шлях нація неодмінно здолає – впевнений автор. Хоча б заради власного порятунку. Герої і обставини цих романів ніби суто літературні. Але… Зрячий – побачить, мислячий – зрозуміє https://www.livelib.ru/author/347949/top-vladimir-yavorivskij




У «Марія з полином наприкінці століття» трагедія чорнобильської катастрофи розкривається через долю родини Мировичів, батьківська оселя якої була в селі Городища, розташованого всього за двадцять километрів від атомної станції. Автор, нічого не приховуваючи і називаючи речі своїми іменами, оприлюднює страшну правду про справжні наміри й шляхи імперії до дешевого збагачення, нехтування Москвою долями України й українців. Джерело: https://nashformat.ua/products/mariya-z-polynom-naprykintsi-stolittya-703376


100 років

В даномублоцізібранінаймолодші книги-ювіляри, яким у 2022 роцівиповнитьсяменше 100 років:

35 років - Курт Воннегут «Синя борода» (1987 рік);

35 років - «Норвезькийліс» ХарукіМуракамі (1987 рік);

35 років - Лариса Миронова «Дитячий будинок (Записки вихователя)» (1987 рік);

35 років - АнатолійРибаков «Діти Арбата» (1987 рік);

45 років - КолінМаккалоу «Співаючі в тернику» (1977 рік);

45 років - КіраБуличова «Сто років тому вперед» (1977 рік);

50 років - Р. Адамс «Корабельнийпагорб» (1972 рік);

50 років - БратиСтругацькі «Пікнік на узбіччі» (1972 рік);

55 років - БратиСтругацькі «Бридкілебеді» і «Казка про Трійку»;

55 років - ГабріельГарсіа Маркес «Сто роківсамотності»;

60 років - Марк Твен «Листи з Землі» (1962 рік);

60 років - К. Кізі «Пролітаючи над гніздомзозулі» (1962 рік);

65 років - Айн Ренд «Атлант розправивплечі» (1957 рік);

65 років - Джек Керуак «В дорозі» (1957 рік);

70 років - Е. Хемінгуей «Старий і море» (1952 рік);

70 років - Є. Замятін «Ми» (1952 рік);

70 років - Едвін Брукс Уайт «ПавутинняШарлотти» (1952 рік);

75 років - Агата Крісті «Подвиги Геракла» (1947 рік);

75 років - Альбер Камю «Чума» (1947 рік);

80 років - в Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц» (1942 рік);

80 років - Роберт Музіль «Людина без властивостей» (1942 рік);

80 років - А. Камю «Сторонній» (1942 рік);

80 років - Хорхе Луїс Борхес «Фунеспам'ятливий» (1942 рік);

80 років - Івлін Во «Не шкодуйтепрапорів» (1942 рік);

85 років - Дж. Р. Р. Толкіна «Хоббіт, абоТуди і назад» (1937);

90 років - М. Шолохов «Піднятацілина» (1932 рік);

90 років - ЕрнестХемінгуей «Смерть пополудні» (1932 рік);

90 років - Микола Островський «Як гартувалася сталь» (1932 рік);

90 років - Максим Горький «ЄгорБуличов та інші» (1932 рік);

95 років - Франц Кафка «Америка (Зниклийбезвісти)» (1927 рік);

95 років - «Морфій» Михайла Булгакова (1927 рік);

95 років - «Казки для вундеркіндів» СигізмундаКржижановського (1927 рік).

Від 100 до 200 років

До цієїкатегоріїпотрапилинайпопулярніші книги ювіляри 2022 року, написані в період з 1832 по 1922 роки:

100 років - ОлександрГрін «Червонівітрила» (1922 рік);

100 років - Франц Кафка «Замок» (1922 рік);

100 років - КорнійЧуковський «Мойдодир» і «Тараканище» (1922 рік);

100 років - Р. Сабатіні «ОдіссеякапітанаБлада» (1922 рік);

105 років - КорнійЧуковський «Крокодил» (1917 рік);

105 років - СінклерЛьюїс «Простаки» (1917 рік);

105 років - Люсі Мод Монтгомері «АнінБудинокМрії» (1917 рік);

110 років - Джек Лондон «Червона чума» (1912 рік);

110 років - Артур Конан Дойл «Загубленийсвіт» (1912 рік);

115 років - Сельма Лагерлеф «Чудова подорожНільса» (1907 рік);

115 років - «Зморшка» ОлексіяРемізова (1907 рік);

120 років - Артур Конан Дойл «Собака Баськервіллей» (1902 рік);

120 років - Антон Павлович Чехов «Архієрей» (1902 рік);

120 років - Максим Горький «На дні» (1902 рік);

125 років - А. П. Чехов «На підводі», «Мужики» і «Печеніг» (1897 рік);

125 років - М. Горький «Коновалов», «Колишні люди», «ПодружжяОрлови» і «Мальва» (1897 рік);

125 років - ЕтельВойнич «Овід» (1897 рік);

125 років - Герберта Уеллса «Людина-невидимка» (1897 рік);

130 років - А. П. Чехов «Палата № 6» (1892 рік);

130 років - Микола Шелонской «У світімайбутнього» (1892 рік);

135 років - А. П. Чехов «Каштанка» (1887 рік);

140 років - Поль Верлен «Поетичнемистецтво» (1882 рік);

140 років - Микола Вагнер «Грізлі» (1882 рік);

140 років - Л. Н. Толстой «Сповідь» (1882 рік);

145 років - Тергенев «Сон» (1877 рік);

145 років - Ф. Достоєвський «Сон смішноїлюдини» (1877 рік);

150 років - Жюль Верн «Навколосвіту за 80 днів» (1872 рік);

150 років - Ф. М. Достоєвський «Біси» (1872 рік);

150 років - Л. Н. Толстой «Кавказький полонений» (1872 рік);

150 років - Микола Вагнер «Казки Кота мугикаючи» (1872 рік);

155 років - Жюль Верн «Дітикапітана Гранта» (1867 рік);

155 років - Марк Твен «Знаменита стрибає жаба з Калавераса» (1867 рік);

155 років - І. Тургенєв «Дим» (1867 рік);

160 років - І. Тургенєв «Батьки і діти» (1862 рік);

165 років - Л. Толстой «Юність» (1857 рік);

170 років - Лев Толстой «Дитинство» (1852 рік);

170 років - ІванТургенєв «Муму» (1852 рік);

170 років - НатаніельГоторн «Книга чудес» (1852 рік);

170 років - Г. Бічер-Стоу «Хатина дядька Тома» (1852 рік);

175 років - Шарлотта Бронте «Джейн Ейр» (1847 рік);

175 років - Іван Гончаров «Звичайнаісторія» (1847 рік);

180 років - 1-й том поеми М. В. Гоголя «Мертвідуші» (1842 рік);

180 років - «Біографічнірозповіді для дітей» НатаніеляГоторна (1842 рік);

185 років - М. Лермонтов «Смерть Поета» (1837 рік);

185 років - А. Пушкін «Арап Петра Великого» (1837 рік);

190 років - велика трагедія «Фауст» Й. В. Гете (1832 рік);

190 років - О.С. Пушкін «Казка про царя Салтана …» та інші твори (1832 рік);

190 років - Микола Гоголь повість «Вечори на хуторібіля Диканьки» (1832 рік).

Від 200 до 300 років

Будуть у 2022 роцісеред книг і ювіляри, якимвже за 200 років:

200 років - Е. Т. Гофман «Життєві погляди кота Мурра» (1822 рік);

205 років - Джейн Остін «Нортенгерское абатство» (1817 рік);

210 років - БратиГріммказки «Рапунцель», «Білосніжка» і «Король-жабеня" (1812 рік);

225 років - Джейн Остін «Гордість і упередження» (1797 рік);

230 років - МиколиКарамзін «БіднаЛіза» (1792 рік);

230 років - Карло Гоцці «Король-олень» (1792 рік).

Більше 300 років

Найбільшпочеснимиювілярами 2022 року стануть книги, написані до 1712 року:

305 років - «Юностічесне зерцало, абоПоказання до життєвогообходження» (1717 рік);

325 років - Шарль Перо «Казки моєїматінкиГуски …» (1697 рік);

715 років - Данте Алігьерті «Божественна комедія» (1307 рік).

Письменники і поети-ювіляри 2022 року залишилияскравийслід в історіїлітератури. До вашої уваги список по місяцяхднівнароджень та пам’ятних дат, до якоговходять як українські, російськіписьменникиювіляри, так і іноземні.

На особливуувагузаслуговуютьдитячіписьменники-ювіляри 2022 року, котрі створили шедеври для маленьких читачів.

Січень

3 130 років тому народивсяанглійськийписьменник, поет Джон Толкін,творець нового літературного жанру «високогофентезі». Автор знаменитихтворів«Хоббіт, аботуди і назад» і «Сильмарилліон» і трилогії «Володаркілець».

15 400 років тому народивсяфранцузький драматург, реформатор класичноїкомедіїЖан Батист Мольєр. Лев Толстой говорив про нього: «Мольєр — чи не самийвсенародний, а тому прекрасний художник нового мистецтва».

24290 років тому народивсяфранцузький драматург-сатирик П’єр Бомарше, відомийкомедійнимип’єсами«Севільськийцирульник» і «ОдруженняФігаро».

27190 років тому народивсяЛьюїсКерролл, англійськийписьменник, математик, філософ. Світовевизнанняотримавзавдякиказкам«Аліса в країні чудес» і «Аліса в Задзеркаллі».

Лютий

7 210 роківвиповнюється з дня народженняанглійськогописьменникаЧарльза Діккенса, якийотримавпопулярністьще за свогожиття, а пізніше названого найбільшимпрозаїком 19 століття.

25310 роківвід дня народженняіталійського драматурга, лібретиста, творцякласичноїбуржуазноїдрамиКарло Гольдоні. Завдякипрагненню драматурга до реалізму Вольтер назвав його «живописцем натури».

26220 років тому народивсяВіктор Гюго, представникфранцузькогореалізму, поет, письменник, драматург, є автором легендарного роману «Собор ПаризькоїБогоматері».

Березень

15 85 років тому народивсяросійськийписьменникВалентин Григорович Распутін. Засновникнапрямку, яке отрималоназву «сільська проза».

31140 роківвиповнюється з дня народженняросійськогописьменника, критика, перекладачаКорніяІвановичаЧуковського. Відомийсвоїмидитячимиказками в віршах і прозі.

Квітень

10 85 років тому народиласяросійськапоетеса, письменниця, перекладачкаБелла Ахмадуліна. Літературознавціназиваютьїїнайбільшимліриком XX століття.

22115 років тому народивсяросійський фантаст, філософІванЄфремов. У йоготворахпоєднуєтьсяминуле і можливемайбутнєлюдства, факти і наукова фантастика. Популярністьздобувзавдяки роману «ТуманністьАндромеди».

Травень

16135 років тому народивсяІгор Северянин, відомий поет Срібногостоліттяросійськоїкультури. Заснувавновутечію в літературі — егофутурізм. Завоював славу, даючи «поезоконцерти».

31130 років з датинародженняросійськогописьменника, представника романтизму, КостянтинаПаустовського. Двічіномінант на Нобелівськупремію з літератури, його книги перекладенібагатьмамовамисвіту.

Червень

175 років тому народиласяписьменницяКолінМаккалоу, прославиласязавдякивсього одному роману «Співаючі в тернику». Ця книга стала найбільшпродаваною в історіїавстралійськоїлітератури.

18 210 років тому народивсяросійськийписьменник, літературний критик ІванОлександрович Гончаров. Автор знаменитихроманів«Обломов», «Обрив», «Звичайнаісторія».

2090 років з датинародженняросійськогопоета, представникаепохи «шістдесятників» Роберта Рождественського. Безлічйоговіршівпокладено на музику і стали відомими.

28310 років тому народивсяфранцузькийфілософ, письменник, мислительепохиПросвітництва, батько «сентименталізму», Жан-Жак Руссо.Популярністьприйшла до ньогопісля постановки опери «Сільськийчаклун».

Липень

7140 роківвіднародженнябілоруськогопоета, драматурга і публіцистаЯнки Купали. Вінвважається основоположником білоруськоїлітератури і національнимлідеромвідродженняБілорусі.

23230 років тому народивсяросійський поет, історик, публіцистПетро Вяземський, близький друг Пушкіна і видатний теоретик російського романтизму.

24220 років з моменту народженняфранцузькогописьменника, автора пригодницькихроманів та історичних драм Олександра Дюма. Відомийсвоїмитворами«Граф Монте-Крісто» і «Три мушкетери».

Серпень

19 85 років тому народивсяросійськийписьменник, драматург Олександр Валентинович Вампілов. Йогоп’єси«Качине полювання», «Старший син», «Прощання в червні» ставляться в багатьох театрах країни.

24 75 роківвіднародженнябразильськогописьменника, поетаПауло Коельо. Завдякибестселеру«Алхімік» став популярний в Україні.

Вересень

5205 років тому народивсяросійськийкласикОлексійКостянтинович Толстой, автор романів«Петро Перший», «Ходіння по муках», «Хліб», а дітямзнайомий по казці«Золотий ключик, абопригодиБуратіно».

11160 років тому народивсяамериканськийписьменникО. Генрі, майстер короткого оповідання, щовідрізняється тонким гумором і несподіваноюрозв’язкою.

2175 роківвіднародженняамериканськогописьменника, «короля жахів», СтівенаЕдвінаКінга, який писав в різноманітних жанрах і за цеудостоєногоНаціональноїкнижковоїпремією за видатнийвнесок в американськулітературу.

29 475 роківвід дня народженняіспанськогописьменника, поетаМігеля де Сервантеса Сааведри. Його роман «Хитромудрийідальго Дон КіхотЛаманчський» слав найбільшимтворомепохиВідродження.

Жовтень

8130 років тому народиласяросійськапоетесаСрібногостоліттяМарина Цвєтаєва. Їїліричнізбіркизалишилияскравийслід в літературі 20 століття.

15125 років тому народивсяросійськийписьменникІлляІльф, відомий як автор роману «Дванадцятьстільців», над якимпрацював у співавторстві з ЄвгеномПетровим.

Листопад

3135 років тому народивсяросійський поет, драматург, перекладачСамуїл Якович Маршак. Він писав вірші для дітей і дорослих, займався перекладами поетіврізнихкраїн, брав участь у створеннідитячоговидавництва.

14115 роківвиповнюється з датинародженнявсесвітньовідомоїдитячоїшведськоїписьменниціАстрідЛіндгрен. Набулапопулярностізавдяки книжкам «Карлсон, якийживе на даху» і тетралогії про ПеппіДовгапанчоха.

2775 років тому народивсяросійськийписьменник, поет і прозаїкГригорій Остер, творець«Шкідливихпорад», маєзнанняЗаслуженогодіячамистецтвРосійськоїФедерації.

Грудень

13225 роківвиповнюється з датинародженнянімецькогопоета, публіциста, критика ХристиянаЙоганна Гейне, яскравогопредставникапізнього романтизму в літературі. На йоговірші написано безлічмузикивідомими композиторами.

2285 років тому народивсяросійськийписьменникЕдуардУспенський, автор дитячих книг «Крокодил Гена і йогодрузі», «Дядя Федір, пес і кіт», «Хутрянийінтернат». Його книги лягли в основу багатьохмультиплікаційнихфільмів.

/Files/images/butova/бюро читача.jpg

Приходь у свою бібліотеку за знаннями!

Сила – в знаннях!

Знання – в книгах!

Книги – в бібліотеці!

/Files/images/bbloteka/Бібліотечні цікавинки.jpg

Цікаві факти про книги

У століття інформаційних технологій ми практично забули, що таке книга. Стара, добра паперова подруга в години навчання або дозвілля. Ви, напевно, пам’ятаєте ще хрускіт сторінок щойно купленої книги, запах чорнила. Мудрість укладена в її обіймах, окриляє нас. Ось тому пропонуємо вам підбірку – Цікаві факти про книгу.

- у минулі часи книги розташовувалися на полиці по-іншому: корінцем до стіни;

- книги про позіхання викликають у вас позіхання;

- найсприятливіший вік для читання 4-6 років. Дітей 6-7 років важче навчити читати;

- якщо дитина не навчилася до 3 класу читати, її чекає важка доля. Так свідчать результати дослідження.

- за читанням люди проводять приблизно 6,5 годин на тиждень, телевізор – кращий друг людини – забирає до 14 годин пильної уваги в тиждень;

- тобі 10 років, а ти погано читаєш? Таким ти і залишишся і в середній школі. Таку формулу вивели вчені мужі з Єльського університету;

- щоб створити роман, письменник витратить у середньому 475 годин свого часу. А читач скільки?

- у минулі часи книги в бібліотеках приковували ланцюгами для їх кращого збереження;

- найактивніші покупці книг в наш час люди старше 45 років;

- покупець у книжковому магазині в середньому 8 секунд розглядає передню обкладинку і 15 секунд задню;

- більше половини, це 68%, покупців книжок жінки;

- 18 сторінка книги – межа інтересу більшості читачів;

- малограмотність – проблема сучасного суспільства. Економісти порахували, що непрямий убиток щорічно складає 20 мільярдів доларів – втрачений прибуток, низька продуктивність та інші фактори;

- читання книг розвиває в людях добрі почуття, такі як волонтерство, благодійність;

- людина, яка краде книги називається бібліоклептоманом. Найвідомішим був Стівен Блумберг, який викрав 23000(!) рідкісних книг з 268 бібліотек. Цікавий факт – його колекція оцінювалася в 20 мільйонів доларів!

- «Книжковий хробак» - це крихітні комахи, що харчуються книжковими корінцями.

/Files/images/foto_sayt/Image-1 (12).jpg

Кiлькiсть переглядiв: 992