Батьківський лекторій

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ
№ 334 від 02 березня 2017 року
Про унормування діяльності психологічної служби системи освіти
Відповідно до статей 21, 22 Закону України «Про освіту»та наказу Міністерства освіти і науки України від 12.01.2017№ 41«Про структуру Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» з метою удосконалення науково-методичного забезпечення психологічного супроводу та соціально-педагогічного патронату учасників навчально-виховного процесу, підвищення ефективності функціонування психологічної служби системи освіти відповідно до законодавства в Галузі освіти НАКАЗУЮ:
1. Державній науковій установі «Інститут модернізації змісту освіти» (Ткаченко В.В.):
1) до 01.06.2017 разом із заінтересованими структурними підрозділами Міністерства освіти і науки України, місцевими органами управління освітою та обласними інститутами післядипломної педагогічної освіти розробити, провести громадське обговорення та подати на затвердження Міністерству освіти і науки України нову редакцію Положення про психологічну службу системи освіти України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 03.05.1999 № 129 (в редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 02.07.2009№ 616, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2009 за № 687/16703);
2) до 01.07.2017 спільно з відділом позашкільної освіти, виховної роботи та захисту прав дитини департаменту професійної освіти (Середницька А.Д.) розробити План заходів щодо підвищення ефективності діяльності та удосконалення науково-методичного забезпечення психологічної служби системи освіти на 2017-2020 роки.
2. Департаменту економіки та фінансування (Даниленко С.В.) до 01.08.2017 внести в установленому порядку зміни до штатних нормативів навчальних закладів, затверджених наказами Міністерства освіти і науки України від 05.12.2008 № 1105, від 31.10.2012№ 1230, від 04.11.2010№ 1055, від 06.12.2010№ 1204, від 06.12.2010 № 1205, від 23.01.2014 № 60, в частині доповнення штатів навчальних закладів посадами практичних психологів та соціальних педагогів.
3. Державній науковій установі «Інститут освітньої аналітики» (Лондар С.Л.) спільно із Державною науковою установою «Інститут модернізації змісту освіти» (Ткаченко В.В.) розробити систему показників розвитку психологічної служби системи освіти та здійснити збір, опрацювання та аналіз статистичних показників в розрізі типів навчальних закладів та регіонів на початок 2017/2018 навчального року.
4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника міністра Хобзея П.К.
Міністр Л. М. Гриневич

Рекомендації батькам замкнутих дітей:

1. Працюйте над розширенням кола спілкування свого і дитини. Разом ходіть туди, де гуляють і грають дітки. Спочатку дитина може бути лише пасивним спостерігачем або граючим одинаком. Нічого, запасіться терпінням, спостереження за спілкуванням теж дуже важливо.

2. Будьте для замкнутої дитини прикладом позитивного і плідного спілкування. Показуйте, що спілкуватися - це радісно і цікаво. Для цього розповідайте, як вам було цікаво, яку користь ви отримали від спілкування, що нового дізналися, вирішили свою проблему і т.д.

3. Намагайтеся відвідувати нові місця, де ви зможете разом з ним взаємодіяти і познайомитися з новими людьми. Але не змушуйте його, нехай все просувається поступово.

4. Намагайтеся не виявляти свої тривогу або побоювання.

5. Допомагайте дитині виражати емоції, підтримуйте ініціативу, особливо, якщо вона проявилася в спілкуванні. Стимулюйте до самостійних дій, «заражайте» дитину емоційністю.

6. Будьте доброзичливі до інших людей.

7. Створюйте ситуації, в яких дитині буде потрібно спілкування з оточуючими.

8. Залучайте в спільну діяльність, яка неможлива без розмови та обміну інформацією.

9. Грайте частіше в ігри, які вимагають діалогу. В іграх з іграшками відточуйте навички ефективних комунікацій. Читайте книги, казки, в яких є діалоги і приклади продуктивного діалогу.

10. Забезпечуйте дитині тактильний контакт. Найчастіше обімайте дитину. Навчіться робити легкий розслабляючий масаж, і робіть його дитині перед сном.

11. Учіть дитину виражати почуття словами. Якщо вона знову сіла біля вікна на самоті, не ігноруйте це. Обов'язково задайте навідні запитання: «Тобі сумно?», «Ти сумуєш, тому що на вулиці дощ?», «А коли він закінчиться, тобі стане веселіше?». Пропонуйте дитині «заміщати» негативні емоції. У період смутку через дощову погоду запропонуйте їй помалювати разом або подивитися мультфільми. Обов'язково обговоріть з нею те, що ви зробите.

12. Створюйте ситуації, коли спілкування необхідно. Наприклад, попросіть її взяти в магазині упаковку цукерок і уточнити у касира її вартість. Вона хоче ці солодощі, але ви робите вигляд, що не знаєте, скільки за них треба заплатити. Якщо не готова. То не квапте її. Створіть схожу ситуацію через тиждень.

13. Читайте дитині казки, в яких багато діалогів між героями.

14. У коригувальних іграх перевагу віддайте тим, які вимагають комунікацій.

15. Частіше запитуйте думку дитини з тих чи інших сімейних питань: Що приготувати на вечерю? Куди піти у вихідні?

16. Запрошуйте в будинок гостей. Краще, якщо це будуть ваші знайомі з дітьми.

Поради виховання важких підлітків

/Files/images/psihol/teen_angry_g_i.jpgЦе завжди не просто, і вам доведеться дуже постаратися під час цих двох важливих періодів у житті ваших дітей – юності й молодості. Вашим дітям знадобляться всі настанови і все ваше розуміння, які ви можете їм дати. Спілкування й розуміння протягом складних періодів можуть задати тон для життєвих рішень, які доведеться робити вашій дитині.

Нижче наведено кілька корисних порад, які придадуться батькам при вихованні підлітків і налагодженні зв’язку з ними:

1. Інтерес

З’ясуйте, що подобається вашій дитині. Коли ваш підліток був дитиною, можна знайти щось, чим можна було б з ним займатися. Але коли вони дорослішають, вам доведеться докласти додаткових старань, аби довідатись, що подобається вашим дітям. Можливо, це буде не просто, але здатність співвідносити схильності й антипатії вашої дитини є важливою частиною побудови відкритих стосунків з нею.
Пам’ятайте: щоб бути гарним батьком вам також потрібно бути гарним другом.

2. Строгість

Чимало підлітків пручаються правилам і обмеженням. Вони думають, що вже дорослі, що можуть про себе подбати. Хоча це почасти й так, підліткам усе ще потрібні обмеження. З новими бажаннями вони можуть заподіяти собі значної шкоди, якщо не стримуватимуть себе відповідальністю.
Дайте зрозуміти вашій дитині, що в неї буде більше волі, але при цьому й більше відповідальності. Воля без відповідальностібезглузда.
Вам варто допомогти своїй дитині навчитися планувати події наперед. Ви не повинні робити це за підлітка; просто спрямуйте його.

3. Спілкуйтеся щодня

Щоденне спілкування є важливим для підтримки відкритості між вами. Ваша дитина буде розкутішою, довірятиме вам, якщо ви спілкуватиметеся з нею щодня. Довіра ґрунтується на практиці. Її можна збудувати тільки на багатогранних відносинах, на гарному спілкуванні.
Навчіться пізнавати світ, у якому живе ваш підліток, поставте себе на його місце, і ви зможете не тільки досягти довіри у стосунках, але й краще зрозуміти його поведінку.
Щоденне спілкування покаже вашій дитині, що ви дбаєте про неї. Це дуже важливий фактор, тому що підлітки почуваються комфортніше з батьками, які активно залучені в їхнє життя. Інакше підлітки можуть звернутися до ненадійний однолітків за порадою або настановами. Дуже важливо, щоб батьки надавали їмкерівництво й турботу, що їм так потрібно.
Виховання важких підлітків ніколи не було й не буде легким завданням. Різні батьки користуються для його розв’язання різними підходами. Безперечно, важливо вчинити так, як ви вважаєте правильним, але є деякі рекомендації, яких краще дотримуватися, щоб допомогти собі пройти через усе це, а також зрозуміти, що ви не єдиний у такій ситуації.
Підлітковий вік триває не вічно, тому не треба зациклюватися на ньому, що ваша дитина завжди залишиться важким підлітком. Натомість сконцентруйте свої сили й увагу, допоможіть дитині впоратись з її проблемами і стати відповідальним дорослим. Ви ж мріяли про це, коли дитина була маленькою?..

4. Терпіння

Коли йдеться про виховання важкого підлітка, ваша терпіння дуже важливе. Бути терплячим важко, тому ви захочете побачити результати негайно. Але у більшості випадків вашій дитині просто необхідно перерости таку поведінку. Можливо, варто відправити дитину у спеціальний центр виправного впливу, і це також потребуватиме від вас терпіння, поки програма не почне давати результатів. Загалом, якщо зможете знайти в собі терпіння, то керуватимете ситуацію значно краще.

5. Упереджу вальний підхід

Тільки-но ви помітили що в дитини з’явилися проблеми, вам необхідно починати діяти негайно. Можливо, вам необхідно подумати про спеціальну виправну установу для неповнолітніх ще до того, як ви вважатимете відправлення дитини туди необхідним. Негайний початок дій покаже підлітку, що ви не збираєтесь сидіти, склавши руки, й дозволити йому уживати наркотики, алкоголь або займатися іншими речами, яких ви не схвалюєте. Упереджу вальний підхід може скоротити глибину і тривалість проблем вашого підлітка.

6. Єдиний фронт

У багатьох випадках батьки не сходяться в думках про те, яке рішення їм необхідно прийняти щодо ситуації, в яку потрапила їхня дитина. У жодному разі не розказуйте про це своєму синові чи доньці. Ви маєте завжди демонструвати «єдиний фронт». Коли дитина зрозуміє, що ви дієте спільно, однією командою, і вона не зможе втекти під захист одного з батьків, ваші плани допомогти матимуть більші шанси науспіх.

Джерело: https://sites.google.com/a/kubg.edu.ua/psihologia-pilitkovogo-viku/poradi-batkam-pidlitka

Список літератури для підвищення батьківської компетентності

1. Юлия Гиппенрейтер «Общаться сребёнком. Как?»

О чём. Книга «Общаться сребёнком. Как?» впервые вышла 20 лет назад и досих пор одна из самых востребованных в разделе «детская психология». Потому что никто так точно и понятно необъяснял базовые вещи общения родителей и детей. Психолог Юлия Гиппенрейтер приводит примеры из жизни и рассказывает, как правильно слушать своего ребёнка, научить его самостоятельности, разрешать конфликты и что делать, если ребёнок отказывается слушаться.

2. Оливье Револь «Ничего страшного: неуспеваемость излечима!»

О чём. Дети, страдающие школофобией,— не прогульщики, не бездари и даже не лентяи. И у каждого есть свои причины бояться школы. Нельзя просто закрывать глаза на ограниченный словарный запас, повышенную тревожность или чудовищный почерк ребёнка. Психиатр Оливье Револь рассматривает неуспеваемость детей с медицинской точки зрения. Он много лет проводил исследование (разговаривал с родителями и учителями детей, страдающих школофобией), о котором рассказывает в книге, и делится своим болезненным личным опытом.

3. Юлия Гиппенрейтер «Чудеса активного слушания»

О чём. Если ребёнок обижен или расстроен, главное— дать ему понять, что вы слышите его и знаете о его переживаниях. И вопросами «Что случилось?» и«Почему ты плачешь?» этого точно не добиться. В ещё одной своей книге (они все хорошие) психолог Юлия Гиппенрейтер даёт конкретные советы, как разговаривать с расстроенным ребёнком, чтобы он почувствовал, что вы с ним рядом и на самом деле его слушаете. Тут важно всё— даже ваше положение и поза вовремя разговора.

4. Роберт Дж. Маккензи «Упрямый ребёнок. Как установить границы дозволенного»

О чём.Упрямого ребёнка можно вычислить ещё в раннем возрасте— всё дело в темпераменте. Такие дети обладают высокой степенью настойчивости, реактивности и отвлекаемости. Американский психолог Роберт Дж. Маккензи написал свою книгу после того, как сам стал отцом такого упрямого ребёнка,— так что он знает, о чём говорит. И не спешите расписываться в собственной родительской некомпетентности: Маккензи объясняет, как правильно разговаривать с упрямцем, как его мотивировать и даже договариваться с ним.

5. Джон Готтман «Эмоциональный интеллект»

О чём.Родители хотят вырастить людей, которые будут готовы буквально ко всему, и поэтому они могут наказывать их за проявление страха или печали. Но эффект от такого метода воспитания обратный— вырастают дети, неподготовленные к жизненным проблемам. Ведь их наказывали за чувства и эмоции. Психолог Джон Готтман исследует эмоциональное воспитание— то, как родители общаются с детьми в эмоциональные моменты. От этого даже зависит, будут ли дети счастливы и успешны в жизни. В книге «Эмоциональный интеллект» психолог объясняет, как научить ребёнка распознавать свои эмоции и контролировать их.

6. Александр Нилл «Воспитание свободой»

О чём. Педагог и создатель старейшей школы «Саммерхилл» Александр Нилл после долгих наблюдений за детьми разработал свою теорию о трудных детях. В книге «Воспитание свободой» он говорит, что трудных детей нет, а есть только трудные взрослые. И пока взрослый не принял себя, он не сможет принять ребёнка. А самый большой психологический вред ребёнок получает впервые пять лет жизни. Нилл советует давать ребёнку больше свободы и право быть самим собой.

7. Найджела Латта «Пока ваш подросток не свёл вас сума»

О чём. Родители подростков думают, что смогут их изменить. Но нет. Чтобы быть «хорошим родителем» для подростка, родителям нужно изменить только одно— свои действия. Книга Найджела Латта поможет родителям увидеть их ошибки в общении с детьми и расскажет, почему с подростками ненужно бороться, а нужно просто им доверять.

8. Джули Литкотт-Хеймс «Отпустите их. Как подготовить детей к взрослой жизни»

О чём. Прислушиваться к ребёнку и заботиться о нём важно. Но любая забота не должна перерастать в гиперопеку. Джули Литкотт-Хеймс называет таких особо тревожных родителей «вертолётами», которые буквально нависают над своими детьми. Она объясняет, почему гиперопеку нужно прекратить и как вести себя с ребёнком, чтобы он не вырос беспомощным человеком.

9. Адель Фабер и Элейн Мазлиш «Братья и сестры. Как помочь вашим детям жить дружно»

О чём. Когда в семье рождается второй ребёнок, старшему приходится несладко -скорее всего, он начнёт ревновать и злиться на младшего. И тут очень важно, как ведут себя родители. Эксперты по вопросам воспитания Адель Фабер и Элейн Мазлиш собрали истории семей с несколькими детьми и на их примере объясняют, почему родители не обязаны любить детей одинаково, как научить братьев и сестёр выражать злость друг на друга и что делать, когда они дерутся.

10. Гордон Ньюфелд «Не упускайте своих детей»

О чём. Когда ребёнок чувствует, что его пытаются контролировать или давят на него для собственной выгоды, он начинает сопротивляться. Он больше не хочет быть похожим на своих родителей и начинает ориентироваться на ровесников. Психолог-девелопменталист Гордон Ньюфелд рассказывает, как избавиться от конкурентов и вернуть себе своего ребёнка.

11. Людмила Петрановская «Тайная опора: привязанность в жизни ребёнка»

О чём. Представлять Людмилу Петрановскую вряд ли нужно. Она автор множества книг, но«Тайную опору» называют чуть ли не базовой книгой для всех молодых мам: в ней рассказывается о важном биологическом процессе— привязанности. Людмила Петрановская объясняет, что это такое, почему важно, как у ребёнка формируется чувство защищённости и как меняется привязанность между родителем и ребёнком с годами.

Джерело:https://mel.fm/detskaya_psikhologiya/9145076-books_for_parents

Як дітям уникнути конфліктів у школі?

Як дітям уникнути конфліктів у школі?

Школа передбачає не тільки процес навчання, а й спілкування з вчителями, однокласниками та учнями інших класів. На жаль, взаємодія школярів і педагогів іноді закінчується конфліктами. Це засмучує усі сторони протистояння, і, в першу чергу, батьків. Вони готові докласти всіх зусиль, щоб допомогти дитині. Але як вирішувати конфлікти в школі? І як навчити чадо ухилятися від них?Причини конфліктів у школіУчні, вчителі – все це особистості зі своїми намірами і думками. У великому шкільному колективі неминуче зіткнення інтересів. В основному конфліктів наводять:•індивідуально-особистісні особливості учнів;•адаптація до нових умов, новій системі відносини з ровесниками і старшими, (особливо часто на цьому грунті виникають конфлікти в початковій школі і серед учнів-підлітків);•відсутність розуміння між учителем і учнем.Прикладів конфліктів у школі безліч. В основному, сварки між учнями виникають найчастіше через спроб самоствердження за рахунок насмішок над іншими, фізично і психологічно більш слабкими дітьми. До того діти зараз дуже жорстокі, і, якщо в однокласникові відмічено-яке відмінність, це неодмінно призводить до глузуванням. Сперечання з учителем викликані бажанням виділитися і завоювати авторитет серед інших учнів. Винним буває і сам педагог, без уваги відноситься до відстаючим в класі або надмірно хвалить успішних.Як вирішувати конфлікти у школі?При виникненні конфліктів в першу чергу батькам необхідно вислухати власної дитини, без оцінки його дій і звинувачень. Атмосфера при бесіді повинна бути довірчої. Після цього обговоріть ситуацію, що склалася і акуратно підведіть учня до думки про те, що причиною сварки стало нерозуміння.Наступним кроком має бути ознайомлення з точкою зору протилежної сторони конфлікту (вчителя або інших школярів). Пошук виходу з конфлікту має відбуватися при спільній бесіді батьків, учнів і педагога.Якщо спроби вирішення конфлікту зазнають фіаско, слід звернутися до шкільної адміністрації, шкільного психолога. Можливо, допоможе рішення поміняти школу або клас.Але якщо у дитини при конфліктах з однокласниками регулярно з'являються синці, доведеться діяти рішуче і підключати керівництво школи та інших батьків.Профілактика конфліктів в школіДля того, щоб дитина не потрапляв в гущу конфліктів, виховуйте в ньому почуття власної гідності і вміння постояти за себе. Буде корисно віддати його в спортивну секцію з боксу або боротьбі. Вивчайте школяра ні в якому разі не показувати свій страх і не піддаватися на провокації. Але необхідно прищеплювати в дітях повагу до вчителів і оточуючим.У тому, як уникнути конфлікту в школі, важливу роль грають і батьки. Слід постійно підтримувати зв'язок з педагогом. У напружених ситуаціях не відстоюйте сліпо позицію вашої дитини, вислухайте і протилежну сторону.



і

Профілактика суїцидального явища в учнівському середовищі

Однією з основних проблем ХХІ століття стала проблема зростання кількості суїцидальних випадків серед підлітків та молоді. Згідно з даними викладача кафедри педагогіки, кандидата педагогічних наук Н.В.Сабат 27,2 % дітей віком 10-17 років іноді втрачають бажання жити, 17,8 % – вважають, що нікому немає до них справ, 25,5 % – не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини.Україна входить до десятки країн, де рівень самогубств дуже високий, а в Європі займає одне з перших місць, 26-30 самогубств на 100 000 населення. За офіційними даними щорічно добровільно з життя йдуть 17 тисяч осіб, тобто кожен четвертий думає про суїцид. За даними А.Є.Личко, лише в 10% випадків у підлітків є щире бажання покінчити з собою (замах на самогубство), у 90% суїцидальна поведінка підлітка - це «крик про допомогу». Адже невипадково 80% спроб коїться дома, притому в денний або вечірній час, тобто крик цей адресований насамперед до близького оточення. Найбільш поширеною у вітчизняній суїцидології є концепція А.Г. Амбрумовой, згідно з якою «суїцидальна поведінка - це наслідок соціально-психологічної дезадаптації особистості в умовах пережитого мікроконфлікту». На думку автора, до особливостей суїцидальної поведінки у молодому віці відносяться: - недостатньо адекватна оцінка наслідків аутоагресивних дій. Поняття «смерть» у цьому віці зазвичай сприймається дуже абстрактно, як щось тимчасове, схоже на сон, не завжди пов'язане з власною особистістю. На відміну від дорослих у дітей та підлітків відсутні чіткі межі між істинною суїцидальною спробою і демонстративно-шантажним аутоагресивних вчинком. Це змушує в практичних цілях всі види аутоагресії у дітей та підлітків розглядати як різновиди суїцидальної поведінки; - несерйозність, скороминущість і незначність (з погляду дорослих) мотивів, якими діти пояснюють спроби самогубства. Цим обумовлені труднощі своєчасного розпізнавання суїцидальних тенденцій і істотна частота несподіваних для оточуючих випадків; - наявність взаємозв'язку спроб самогубств дітей і підлітків з поведінкою, що відхиляється: втечами з дому, прогулами школи, раннім курінням, дрібними правопорушеннями, конфліктами з батьками, алкоголізацією, наркотизацією, сексуальними ексцесами і т.д. При цьому в дитячому та підлітковому віці виникненню суїцидальної поведінки сприяють депресивні стани, які проявляються інакше, ніж у дорослих. Відділом кримінальної міліції у справах дітей Головного управління МВС України в Харківській області здійснено аналіз випадків учинення дітьми суїцидів та навмисних самоушкоджень у 2015 році.У ході опрацювання інформації, що надійшла з територіальних підрозділів КМСД було встановлено, що станом на 20.05.2015 в ОВС області зареєстровано 11 таких випадків, а саме: 7 самогубств та 4 спроби його вчинення. Із загальної кількості дітей: 5 хлопчиків та 6 дівчат.6 самогубств та їх спроб, учинено підлітками у віці 16-18 років, 4 – у віці 14-15 років, 1 – малолітнім хлопчиком у віці 11 років. Серед дітей, які зважились на вчинення самоушкоджень, більшість мешканців міста Харкова, є учнями загальноосвітніх навчальних закладів або професійно-технічних училищ, які виховувались у благополучних сім’ях, що викликало підвищене занепокоєння.У травні 2015 року, за результатами творчої групи фахівців психологічної служби Харківського району, було видано збірку матеріалів «Система роботи працівників психологічної служби з профілактики суїцидальних явищ в учнівському середовищі» для використання у роботі практичних психологів та соціальних педагогів.15 липня 2015 року з метою профілактики правопорушень та злочинності, своєчасного виявлення підлітків, які схильні до самогубств та вжиття відповідних заходів реагування дорослих осіб, спільно з представниками Харківського районного відділу кримінально-виконавчої інспекції Управління державної пенітенціарної служби України в Харківській області було проведено було проведено групове заняття на тему: «Психологічна підготовка до здорового способу життя» з неповнолітніми, які засуджені за скоєння злочину та звільнені від відбування покарання з випробувальним терміном. Зокрема, в рамках заняття методистом Навчально-методичного центру психологічної служби відділу освіти ХРДА, Лазуткіною Р.Г., проведено діагностування «Опросник суицидального риска (ОСР)» за модифікацією Т.Н.Разуваєвої, з подальшою обробкою та узагальненням результатів дослідження.

Насильство в сім,ї.


Насильство в сім`ї є надзвичайно тяжким порушенням прав людини. Серед цих прав є право на житя і фізичну недоторканість; право не бути об`єктом знущань чи жорстокого, нелюдського або принизливого поводження; право на свободу від дискримінації за ознакою статі; право на здоровий чи безпечний розвиток тощо. За для цього Україна ратифікувала цілу низку міжнародних угод, взявши тим самим на себе зобов`язання щодо захисту жінок чи дітей від насильства, в тому числі сімейного. Базовим є Конвенція про права дитини та Факультативний протокол до Конвенції з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок і дітей.

Під час проведення профілактичних заходів щодо попередження насильства в сім`ях стосовно учнів, які навчаються в Зеленогайській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, педагогічні працівники та працівники психологічної служби навчального закладу завжди керуються вимогами Закону України «Про освіту», Законом України «Про попереждення насильства в сім`» та Положенням про психологічну службу системи освіти України.


Допомога класним керівникам в роботі з дітьми ВПО

В КЗ "ВИСОЧАНСЬКИЙ ЛІЦЕЙ № 2" запроваджено практикум підвищення психологічної компетентності для класних керівників та педагогів-предметників на базі тренінгу «Навички кризового консультування та розвитку психосоціальної стійкості до стресу у школярів» (технологія Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи НАПН України, Дитячий Фонд ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, та Національного Університету «Києво-Могилянська Академія») та програми «Пост стресове консультування і розвиток навичок психологічного відновлення». Практикум проводять працівники психологічної служби навчального закладу.

Чим подібна технологія може допомогти класному керівнику, вчителю-предметнику? Наша країна перебуває в стані війни. Практично кожен педагог знаходиться в епіцентрі тих проблем, які притаманні психології військового стану. І практично кожен педагог зобов`язаний бути здатним допомогти дітям, самому собі, швидко оволодіти навичками кризової саморегуляції та розвитку психосоціальної стійкості до стресу.

Як уже було зазначено, програма складається з дванадцяти модулів, основною метою яких є навчання інших (дітей, педагогів, близьких) здатності до психічного відновлення через:

- визначення ознак стресу у дітей і дорослих;

- оволодіння первинною психїологічною допомогою та кризовим консультуванням;

- оволодіння методиками скринінгу дистресу та негативних наслідків травми (в основному, для психологів);

- знанням азів вторинної профілактики стресу або програми розвитку навичок психологічного відновлення;

- вмінню покласти початок роботи та побудови підтримуючих відносин;

- алгоритму збору інформації про потреби дитини та визначення приорітетів;

- вмінням розвинути в собі розвиток навичок керування психологічними реакціями;

- вмінням посилювати ролі позитивних активностей;

- розвинути в собі навички вирішення проблемних ситуацій;

- пропагувати позитивне мислення;

- відновлювати підтримуючи соціальні з`вязки;

- вміння робити оцінку ефективності проведеної роботи, а саме - програми вторинної профілактики стресу.

Працівниками психологічної служби з питань роботи по впровадженню тренінгової програми «Навички кризового консультування та розвитку психосоціальної стійкості до стресу у школярів» постійно здійснюються планові супервізії на базі ХАНО.





ПОРАДИ БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

1.Вранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, не вживайте образливих слів.2. Не підганяйте дитину, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви із цим не впорались – провини дитини в цьому немає.3. Не посилайте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили.4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.5. Забудьте фразу: « Що ти сьогодні отримав?». Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись.6. Якщо дитина замкнулася, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді все сама розкаже.7. Зауваження вчителя вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши не влаштовуйте сварку. Говоріть із дитиною спокійно.8. Після школи дитина повинна 2-3 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань з 15 до 17 години.9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хв. треба відпочивати 10-15 хв.10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, дайте їй попрацювати самостійно. А коли буде потрібна ваша допомога, то без крику, вживаючи слова «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учитель», допоможіть дитині.11. При спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: «Якщо ти будеш добре вчитися, то…»12. Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.13. У сім’ї має бути єдина тактика спілкування дорослих із дитиною. Коли щось не виходить, порадьтеся із психологом, учителем. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.14. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини.15.Знайте, що діти люблять казки,особливо перед сном,або пісню, лагідні слова. Не лінуйтеся зробити це для них.ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ МАЙБУТНЬОГО ПЕРШОКЛАСНИКА1. Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт із нею. Знаходьте радість у спілкуванні з дітьми. Дайте дитині місце в сім’ї.2. Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.3. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтеся справами та проблемами дитини.4. Дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити.5. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.6. Надайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.7. Обмежте перегляд телепередач, ігри на комп’ютері до 30 хв.8. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.9. Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правами і обов’язками.10.Пам’ятайте, що діти – не тільки продовжувачі наших особистих умінь і здібностей. Кожна дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на свою власну думку.Поради батькам як оцінювати шкільні успіхи своїх дітейБатькам у відносинах із своїми дітьми необхідно зменшувати хворобливість їх переживань з приводу невдач, допомагати їм емоційно переборювати ситуації, які пов’язані зі шкільними оцінками.Як ставитись до шкільної оцінки в сім’ї? Як зробити так, щоб ставлення батьків позитивно впливало на дитину, а не пригнічувало її?Правило 1. Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні - все одно, що включити в автомобілі „газ” і натиснути на гальма.Правило 2. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрилкою і ненавидить учіння, школу, а може й ... вас.Правило 3. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи у школі. Вона відчуває вашу любов і це допомагає їй бути впевненою в собі.Правило 4. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.Правило 5. Щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один – той, якого ви хочете позбавитися найбільше, і говоріть тільки про нього.Правило 6. Порадьтеся із дитиною, почніть з ліквідації тих шкільних труднощів, котрі найзначущіші для неї самої.Правило 7. Хваліть виконавця, критикуйте – виконання. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.Правило 8. Оцінка повинна порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її власними вчорашніми.Правило 9. Не скупіться на похвалу; будуючи стосунки з власною дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки.Правило 10. Виділіть у морі помилок острівок успіху, на якому зможе укорінюватися дитяча віра в себе і в успіх своїх навчальних зусиль.Правило 11. Ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні цілі. Не спокушайте дитину цілями, яких неможливо досягти.


Особливості

підліткового суїциду.

За даними західноєвропейської статистики, за період з 1990 по 2000р. кількість самогубств серед 10-15-річних підлітків виросла майже вдвічі. При цьому хлопчики здійснюють самогубство в 4 рази частіше, ніж дівчатка. До 14 років різко зростає кількість завершених суїцидів, оскільки в такому віці підлітки вже здатні ретельно планувати свої дії і використовують досить «жорсткі» методи: повішання, стрибок з великої висоти чи й комбінацію способів. При цьому хлопчики використовують частіше саме «жорсткі» методи, тоді як дівчатка використовують різні лікарські препарати. Частота повторних спроб вкрай висока: до 50% підлітків, одного разу здійснивши суїцидальну спробу, повторюють її; 4-10% цих спроб закінчуються смертю.

Особливості підліткового суїциду.

Педагогічним працівникам навчального закладу слід звернути особливу увагу на наявність наступних факторів ризику, що можуть стати причиною дитячого і підліткового суїциду:

1. Психічні розлади.

2. Проблеми в спілкуванні з близькими родичами чи друзями.

3. Відчуття зростаючої безодні між багатими і бідними, розмови про це.

4. Шкільні проблеми (низька успішність, велике навантаження, тиск вимог навчального процесу, конфлікти з учителями).

5. Проблеми, пов'язані з уживанням алкоголю та нар­котиків.

6. Невдачі в інтимних стосунках.

7. Занижена самооцінка.

8. Ізольованість підлітка і пов'язане з цим почуття самотності.

9. Депресія (агресія – типова маска депресії у підлітків).

10. Афекти (афекти руйнівні для підлітка; суїцидальні погрози, висловлені в афекті, як правило, здійснюються і мають важкі наслідки).

11. Сімейні проблеми (нерозуміння з боку батьків, байдужість, часті покарання, надмірні очікування з боку батьків, фізичне чи сексуальне насилля в сім'ї, зростаюча кількість неповних сімей, виїзди батьків на роботу за кордон). Вони частіше переважають (приблизно в 70% випадків ці проблеми безпосередньо пов'язані із суїцидом), а роль «останньої краплі» виконує конфлікт у школі. Суїцидальна поведінка – це відповідь на глибинні переживання, а вони пов'язані з тим, що насправді актуально. Чим молодша дитина, тим більшою мірою вона включена в життя сім'ї, тим більше своїм суїцидом вона «дебатує» саме з сім'єю.


Дитяча агресія. Рецепти її уникнення

Дитяча агресія є частою проблемою практично в кожній родині. Багато батьків вбачають у дітях зачатки агресії, але не надають цьому великого значення і, пускаючи все на самоплив, лише задавнюють ситуацію. І тільки деякі батьки вирішують звернутися до фахівця. Решта повинна розуміти, що з проблемою агресії цілком можна впоратися самим.Однією з причин агресії найчастіше є зверхність, що може стати тією самою сніжкою, яка перетворюється на величезну снігову лавину.Якщо дитині бракує батьківської уваги, вона може виявляти агресію, щоб на неї звернули увагу. Якщо ж батьки у відповідь на спалах карають дитину або ж просто не звертають уваги на неї, то в дитини можуть надалі сформуватися агресивні риси. Дитина лише просто наче попереджає батьків про те, що може щось трапитися. Також агресія може свідчити про неблагополучну обстановку в сім’ї, де дитина відчуває страх і тривогу.Агресії може сприяти стиль виховання: авторитарний (коли дитину занадто контролюють) або ж, навпаки, потурання (коли немає належного контролю).Досить-таки часто в агресивних дітей виявляється підвищення больового порогу. Такі діти не плачуть, вони спокійні під час медичних процедур, вони можуть не помічати забитих місць або подряпин. Діти часто вибирають галасливі, грубі ігри із застосуванням фізичного насильства. Також часто у дітей знижений інстинкт самозбереження, вони можуть кинутися в бійку з сильним противником. Але буває навпаки, коли інстинкт самозбереження добре розвинений, і діти намагаються завдати шкоди слабкішим.Щоб упоратися з агресивними спалахами, батькам треба навчити дитину 3 простих речей:1) навчити дитину тримати себе в руках у ситуаціях, що провокують гнів, але якщо їй це дається насилу, то треба навчити її висловлювати агресію побічно, наприклад, на неживих предметах;2) навчити дитину прямо говорити про свої почуття;3) формувати в дитини здатності до емпатії, навчити її довірі та співпереживанню.Якщо ж все зайшло надто далеко, і ви не можете самостійно впоратися з цією проблемою, слід обов’язково звернутися до фахівця. Досвідчений психолог проведе необхідні тести, поспілкується з дитиною та підкаже, якої лінії виховання вам дотримуватися надалі.І на закінчення хотілося б сказати, що саме від батьків і від методу їхнього виховання залежить подальше життя дитини. Слід оточити дитину максимальною увагою і турботою. Дитина повинна розуміти, що її люблять. І якщо дитина кидається з кулаками та криками, то в цій ситуації просто треба міцно обійняти і притиснути до себе. Що означатиме, що мати здатна зрозуміти та витримати її агресію.Материнська любов і ласка здатні заспокоїти дитину, і таким чином вирішити частину її проблем. Адже всі проблеми, що виникають і не вирішуються в дитинстві, негативно впливають на формування особистості дитини і ставлення до навколишніх.





Кiлькiсть переглядiв: 1377