Поради батькам під час карантину

Діти вдома: поради батькам на період карантину

Вчора Кабінет Міністрів України ухвалив запровадження в Україні тритижневого карантину для усіх закладів освіти. Тож перед батьками постає питання, чи варто залишати дитину одну вдома. На це питання не існує однозначної відповіді, основними факторами, на які слід звернути увагу є – психологічна зрілість дитини, побутові навички та відсутність проблем зі здоров’ям.

Патрульна поліція радить провести оцінку середовища, в якому ви залишаєте дитину. Не буде зайвим заховати з поля зору потенційно небезпечні чи заборонені для користування предмети (запальнички, алкоголь, ліки, хімічні рідини, інструменти, тощо).

Важливо провести дитині інструктаж та нагадати про основні правила поведінки в побуті, наголосити, щоб вона не відчиняла двері незнайомцям, не гралась з вогнем та електроприладами.

Також рекомендуємо:
перевірити, чи знає дитина ваш телефон та телефони екстрених служб напам’ять – все одно запишіть їх;
змоделювати різні ситуації поведінки дитини (незнайомець дзвонить у двері, діти кличуть гратися на вулицю, чутно підозрілий запах та інші);
обговорити періодичність зв’язку – наприклад, зідзвонюватися кожну годину або присилати повідомлення у месенджерах;
підготувати для дитини цікаве завдання, щоб їй було чим зайнятися на самоті;
скласти разом розпорядок дня (графік прийняття їжі, вивчення уроків);
розказати про небезпеки в мережі інтернет, якщо доцільно, то обмежте доступ до певних сайтів;
нагадати про правила або заборони відкриття вікон та балкону, а також встановіть перелік дозволених для користування електроприладів;
попросити дитину не розповідати друзям і стороннім, про те, що вона залишилась вдома сама;
домовитися, що дитина не буде відповідати по телефону на дзвінки від незнайомців;
заручитися допомогою близьких або роботодавця, щоб у невідкладному випадку хтось з дорослих міг терміново приїхати до дитини.

Чим якіснішу підготовчу роботу ви проведете, тим більш впевненою буде ваша дитина, а ви будете більш спокійними.

Крім того, нагадуємо, про відповідальність батьків перед законом. Відповідно до чинного законодавства, якщо з дитиною, яка молодше 14 років, що-небудь трапиться або вона здійснить будь-яке правопорушення, то за її дії будуть відповідати батьки.

Поради батькам під час карантину

Поради батькам майбутніх першокласників

“Скоро в школу”

Наближається той день, коли ваш малюк вперше увійде в шкільний клас. І зараз ви хвилюєтеся: А чи готовий моя дитина до школи? Як буде вчитися? Як йому допомогти, якщо він зустріне перші шкільні труднощі?Психолого-педагогічний феномен «готовність дитини до школи» складається з різних видів готовності: фізичної, особистісної, мотиваційно вольовий, інтелектуальної, спеціальної.

З 6-7 років з дитиною відбуваються значні зміни – він стрімко зростає, у нього починають випадати зуби, змінюється його поведінка. Діти вже готові розширити своє коло спілкування, у них складається певний рівень домагань і навіть амбіцій. Головне – у них формується внутрішня готовність бути учнем: вони відчувають потребу в підпорядкуванні правилам і хочуть займатися суспільно значущою справою, користь якого визнається всіма дорослими.

Сучасна спеціальна література дає нам безліч порад – як розвивати мовлення дитини, підготувати до навчання грамоті, рахунку, письма, як перевірити чи немає у нього порушень, що заважають навчанню і тд. Доречним буде поговорити не стільки про інтелектуальної, скільки про психологічної готовності до школи, від якої залежить не тільки шкільні успіхи, але і самопочуття дитини. Всі ми хочемо, щоб наші діти росли здоровими і добре вчилися. Але чи завжди ми розуміємо, як багато в чому це залежить саме від душевного настрою дитини.

Рік за роком ми все більше переконуємося в тому, що багато дітей цілком могли б вчитися добре, а деякі-і дуже добре, якби … хотіли. Одні діти прямо говорять про своє небажання вчитися, інші відчувають незрозумілі для дорослих, а тим більше для них самих труднощі. Чи не судити і карати небажання, а зрозуміти його причини і допомогти дитині хотіти вчитися – ось найбільш ефективний шлях, хоча і вимагає від дорослого чимало душевного участі і праці.

Іноді джерелом негативних емоцій стають старші діти, які відчувають труднощі в навчанні. Ось шестирічний хлопчик говорить:«Скоро я піду в школу, і мене будуть лаяти як Вовку.» Від цих слів до прямого небажання вчитися – рівно півкроку. Чи не так уже рідко і дорослі з найбільш благих намірів залякують дитину: «Ну, що ти крутишся? Ось підеш до школи – там вчителька навчить тебе сидіти смирно!

Не слід, однак, впадати і в іншу крайність, зображуючи школу місцем суцільних радощів та успіхів. Адже ми ще не знаємо, як піде у дитини навчання, як складуться відносини з однолітками і вчителями. Можливо, вони будуть не безхмарними. І тоді дитина, який чекав від школи занадто багато приємного і зайнятість в яких дає легко, ризикує «зламатися» при перших сутичках з труднощами, шкільної реальністю.

Отже, перше і основне: не спотворте віру дитини в себе як в майбутнього школяра ні страхом, ні полегшеними очікуваннями. Нехай він увійде в школу як в нове, цікаве справа-з вірою в свої можливості і готовністю випробувати себе.Шкільна готовність передбачає і готовність до більшої, ніж раніше, самостійності дитини, до співпраці дитини з чужим дорослим і однолітками без безпосередньої підтримки та захисту батьків.

Що ж повинна уміти дитина на 1 вересня?

Він повинен вміти доглядати за собою, самостійно роздягатися і одягатися. Дуже важливо привчати дитину до гігієни: не тільки до обов’язковим ранковим процедурам, а й до того, що стежити за собою потрібно протягом усього дня – поправити зачіску, почистити костюм. Навчіть малюка прибирати своє робоче місце, куточок, дбайливо ставитися до своїх речей. Крім того, дитина повинна добре розуміти, як потрібно і можна вести себе з однолітками і якось з дорослими. Хлопцям треба знати, як звернутися до вчителя, як відповісти на питання, навчіть своїх дітей вітатися і прощатися, говорити “спасибі” і “будь ласка”.

До сих пір школа не вимагає спеціальних знань-умінь читати, писати. Часом ці знання в певному сенсі шкідливі: дитина, яка прийшла в школу занадто «розумним», буде нудьгувати на уроках. Для 1 класу норма рахунок в межах 10, поняття більше-менше, цього цілком достатньо. А ось знання предметно зорове як виглядає ми, тварини, рослини – повинні бути обов’язково. Дуже часто з’ясовується, що першокласник не може розповісти про сім’ю, як слід пояснити не тільки де працюють батьки, а й як їх звуть.

Особливу увагу хочеться звернути на питання здоров’я. треба приділяти першорядну увагу зміцненню здоров’я, фізичному розвитку, загартовуванню, розвивати моторику, координацію, необхідно не просто гуляти у дворі, а грати в рухливі ігри. Перед школою необхідно встановити режим дня-години відпочинку, їжі, занять, прогулянок. Відсутність режиму в першу чергу б’є по здоров’ю, по незміцнілій нервовій системи. Режим допомагає правильно поєднувати працю і відпочинок, звикати до нових умов життя. Лікарі стверджують,що режим дня-це найкраща міра, яка попереджає збудливість і дратівливість дітей. У першому класі не варто перевантажувати дитину різними гуртками, по крайней мере, перші півроку, а далі діяти по обстановці. Виробляйте посидючість дитини, але не поспішаючи. Пам’ятайте посидючість досягається не примусом, а живою зацікавленістю.

Шкільна готовність- це здатність не тільки до посидючості праці, але і до творчості. Дитячі саморобки цінні не тільки тим, що дитина їх змайстрував, а й тим, що він знаходить для них різне застосування. Корисно звернути увагу і на те, як дитина реагує на похвалу і осуд, перемогу і поразку. При крайніх типах реакцій дитини на успіх і неуспіх треба спробувати їх врівноважити. Шкільна готовність – це сплав знань і навичок, необхідних для успішного навчання, і готовності до співпраці і подолання труднощів, позитивного ставлення до школи та навчання. важливо душею відчути складність переживань дитини при настільки разючому зміні життя, як вступ до школи, і допомогти йому. Це, до всього іншого, не тільки збільшує його готовність до школи, але і збереже йому здоров’я.

“Розвиток дрібної моторики руку дітей дошкільного віку”

Батьків завжди хвилює питання, як забезпечити повноцінний розвиток дитини і як правильно підготувати його до школи. Вченими доведено, що розвиток руки та розвиток мови і мислення дитини тісно зв’язані між собою.

Розвиток дрібної моторики це один з найважливіших показників інтелектуальної готовності малюка до шкільного навчання. Зазвичай, якщо у дитини добре розвинута дрібна моторика, вона завжди логічно міркує, в неї добре розвинута пам’ять, увага та зв’язна мова. Вчителі завжди відзначають, що першокласники дуже часто відчувають великі труднощі в опануванні навичок в письмі. Письмо – це складний навик, який включає виконання унікальних, координованих рухів руки. Отже техніка письма потребує сумісної злагодженої роботи м’язів кисті та всієї руки, а також розвиненого зорового сприйняття та довільної уваги.

Для повного оволодіння навичками письма необхідно мати певну функціональну зрілість кори головного мозку, у непідготовлених до письма дітей, при недостатньому розвитку дрібної моторики та зорового сприйняття і уваги, як правило, приводить до стану тривоги дитини у школі та негативного ставлення до навчання. Тому в дошкільному віці дуже важливо розвивати механізми, які потім будуть необхідні для оволодіння письмом, створювати умови для постійного накопичення дитиною практичного та рухового розвитку і навичок ручної вмілості.

В дошкільному віці дуже важлиою рахується саме підготовка до письма, а не саме навчання писати, і це повинно починатися задовго до шкільної парти.Батьки, які в певний час починають приділяти належну увагу певним вправам, різноманітним завданням, іграм, що до розвитку дрібної моторики та координації рухів рук, наразі вирішують відразу два питання: по-перше, вони непрямим чином починають впливати в загальному інтелектуальному розвитку малюка, по-друге, вони його до оволодіння навичок письма, які в майбутньому обов’язково допоможуть уникнути різних проблем шкільного навчання.

Гра “Коники”По дорозі білою, гладкоюСкачуть пальці, як конячки.Цок-цок-цок, цок-цок-цок.Скаче жвавий табунець.(Пальчики “скачуть” по столу в ритмі вірша)

Графічні вправи Завдання “Штрихування” Намалюйте контурну картинку, наприклад, фрукт, або овоч і дайте дитині заштрихувати картинку прямими рівними лініями, не виходячи за її контури.

Завдання “Обведи малюнок” Намалюйте контурну картинку і дайте дитині обвести малюнок точно по лініях, не відриваючи олівець від паперу.

Завдання “З’єднай по точках” Намалюйте контурну картинку пунктирними лініями і дайте дитині з’єднати пунктири (точки) однією суцільною лінією, не відриваючи олівець від паперу.

Завдання “Намалюй фігури” Намалюйте дві геометричні фігури, одну велику, іншу маленьку дайте дитині намалювати всередині великої фігури, що поступово зменшуються фігури, а навколо маленької – поступово збільшуються фігури. Торкатися стінок попередньої фігури можна. Чим більше вийде фігур, тим краще.

Завдання “Намалюй таку ж картинку” Намалюйте будь-яку картинку і дайте дитині повторити ваш малюнок.

Завдання “Дорисуй картинку” Намалюйте ліву половину картинки і дайте дитині домалювати праву половину малюнка.

Завдання “Графічний диктант” Дитині дається наступна інструкція: “Слухай уважно і проводь лінії під диктовку. Одна клітинка вгору, одна клітинка направо, одна клітинка вниз, одна клітинка направо» і т. д. ” Візерунки можуть бути різними.

Чим ще можна позайматися з дитиною, щоб розвинути ручну вмілість? • Розминати пальцями пластилін, глину;нанизувати великі і дрібні гудзики, кульки на нитку; грати з мозаїкою, конструктором, кубиками; грати з піском, водою; різати ножицями (аплікація, симетричне вирізування, вирізання різних фігурок)малювати різноманітними матеріалами (олівцем, ручкою, крейдою, аквареллю, кольоровою крейдою, гуашшю)

Ваша дитина йде до школи.

Поради батькам першокласника

Школа, Свято першого дзвоника, перша вчителька, які емоції зараз у вас дорослих викликають ці слова? Адже відтоді, коли ви вперше перетнули поріг школи, минуло стільки часу. Протягом багатьох років ви не згадували про школу або ж лише іноді згадували її – коли зустрічались з колишніми шкільними друзями, святкуючи річниці закінчення школи, або, спілкуючись з друзями, діти яких уже ходять до школи. Школа вам видавалась далекою аж досьогодні, коли настав час вашій дитині йти до першого класу. Чи то час так стрімко спливає, чи діти занадто швидко виростають?

Ваша дитина незабаром йтиме до школи, а вам здається, що нещодавно ви возили її у візочку, вчили ходити та їздити на триколісному велосипеді, раділи її першим словам, добирали всілякі відповіді на численні запитання.

Як зацікавити дітей читати

  1. Давайте хороший приклад Вашій дитині, показуючи їй, як Вам подобається читати. Тримайте вдома велику кількість книг та журналів. Нехай Ваша дитина побачить Вас за читанням.
  2. Дайте дитині подивитися Вашу книгу. Читайте її вголос або дозвольте їй прочитати її Вам. Визначте певний час і місце для читання.
  3. Регулярно відвідуйте бібліотеку. Покажіть Вашій дитині, як бібліотека працює і де дитина може знайти свої улюблені книги.
  4. Приносьте своїй дитині книги, які задовольняють її індивідуальні по-треби, наприклад, на спортивну тематику, про тварин, птахів, включаючи художню і документальну літературу.
  5. Зацікавте свою дитину яким-небудь хоббі чи діяльністю, котра потре-бує читання та подобається їй. Конструюйте, готуйте їжу, грайте в настільні ігри, через те що такі заняття потребують, щоб дитина читала інструкції.
  6. Заохочуйте Ваших дітей до листування зі своїми однолітками. Ними можуть бути друзі, котрі переїхали далеко, далекі родичі, просто друзі з листування.
  7. Організуйте «пошук скарбів». Заховайте якусь річ, наприклад нову книгу, а потім лишіть письмові підказки, котрі приведуть дитину на це місце.
  8. Заплануйте екскурсію до зоопарку, цирку, музею тощо. Знайдіть книги, котрі з цим пов’язані, і поділіться ними з Вашою дитиною.
  9. Заохочуйте Вашу дитину складати різні історії і записуйте їх в той час, коли вона їх розповідає. Зробіть її власну збірку оповідань, записуючи історії і добавляючи її власні малюнки. Пізніше Ваша дитина зможе читати свою книгу Вам, другу, молодшому брату чи сестрі.
  10. Якщо Ваша дитина – неохочий читач, вигадайте гру з читання буденних речей, таких як коробка з-під каші, наклейки, старі листівки, комікси, програми телепередач. На холодильнику чи родинній інформаційній дошці лишайте повідомлення, котрі її можуть зацікавити.

Декілька порад щодо режиму дня:

  • 12 годин сну з урахуванням обіднього (1-1,5 год.) для поновлення сил.
  • Після школи не спішіть садити дити¬ну за уроки, необхідно 2-3 години відпочинку (обідній сон). Найпродуктивніший час для приготування уроків з 15до 16 години. Заняття ввечері безрезультатні, завтра доведеться все починати спочатку.
  • Не примушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хв. занять необхідні 10-15 хв. «перерви».
  • Під час приготування уроків не сидіть над дитиною, давайте їй можливість пра¬цювати самостійно, але якщо буде потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон та підтримка («Не хвилюйся, все вийде», «Давай розбиратися разом», «Я тобі допоможу»), похвала, навіть якщо щось не виходить, необхідна. Не акцентуйте увагу на оцінках («Не дарма з письма в тебе одні «2» та «З»). Якщо ви будете дотримуватись вищевказаних побажань у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною.

Загальні поради батькам першокласників

1. Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.

2. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

3. Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.

4. Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.

5. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: "Дивись, поводь себе гарно!",

"Щоб не було поганих оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.

6. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй

розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня).

7. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

8. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

9. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.

10. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.

11. При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: "Якщо ти будеш добре вчитись, то ..." Часом умови ставляться важкі - й тоді ви опиняєтеся у незручному становищі.

12. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

13. У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.

15. Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.

16. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочувати її.

10 фраз які не можна говорити дитині

Як тільки Типовий Дорослий бачить дитину, він тут же починає її вчити уму-розуму, давати поради - одним словом, виховувати. Благо, універсальний "набір універсальний фраз виховних" у кожного з нас напоготові.

1. Бачиш, у тебе нічого не виходить - дай я зроблю

Малюк копирсається зі шнурками або намагається застібнути гудзик, а вже пора виходити. Звичайно, простіше зробити все за нього, не звертаючи уваги на гнівне дитяче "я сам". Тим більше, що незабаром пориви самостійності вичерпаються - навіщо старатися, коли мама все одно свариться? Пізніше мама все одно свариться - уже за несамостійність і бездіяльність. І за звичкою - зробить сама (вирішить задачку, поговорить з учителем, вибере ВНЗ)."Дай краще я, в тебе не вийде, ти не вмієш, не знаєш, не розумієш" - психологи вважають, що всі ці фрази заздалегідь програмують дитину на невдачу, вселяють у нього невпевненість. Він відчуває себе дурним, незграбним, невдахою, і тому намагається якомога рідше проявляти ініціативу, як вдома, так і в школі, і в колі друзів.

2. Візьми, тільки заспокойсяЗвичайно, стоїчно витримати багатогодинне тужливе "ну будь ласка, ну можна, ну ка-апельку" під силу небагатьом батькам, і в чомусь їх можна зрозуміти. Але змінивши суворе «ні» на замучене «так» тато з мамою, самі того не бажаючи, дають зрозуміти: ниттям і домовленостями можна домогтися всього, і мамину відмову не варто сприймати всерйоз.

3. Ще раз таке побачу - ти в мене отримаєшЯк правило, далі погроз справа не доходить, і всі обіцянки сходити в школу, позбавити мультфільмів і не відпустити гуляти так і залишаються словами. А значить, дуже скоро вони перестають діяти. Якщо ж на сто перший "останній" раз доведений до сказу батько здійснює покарання, воно викликає лише образу і здивування. Без всякого, треба сказати, педагогічного ефекту. Дитина повинна точно знати, чого варто очікувати в тому чи іншому випадку, а не раптові емоційні пориви приводять його в замішання.

4. Швидко перестань!Негайно помовч, зараз же заспокойся, живо, скоріше, кому сказали ... З ким ще, крім дитини, можна так розмовляти? Чоловік, начальник, подруга, сусідка - будь-який був би як мінімум ображений подібним зверненням і зажадав вибачень. Дитина, до речі, теж ображається, відчуваючи себе абсолютно безправним. І замість того, щоб "припинити" і "заспокоїтися" починає протестувати. Малюки плачуть і вередують, підлітки кидають "відчепися" і замикаються в собі. Загалом, як не крути, а належного впливу - нуль.

5. Ти повинен розуміти, що ...І далі по списку: природу треба берегти, старших - поважати, школу не прогулювати, батькам - допомагати, шапку - надягати ... Голос якомога занудний, інтонації - менторські. Якою буде реакція? Правильно, туга в очах і бажання опинитися від батьків якнайдалі. У багатьох дітей виникає захисна реакція, так званий смисловий бар'єр - дитина просто "перестає" сприймати мораль і справді "не розуміє" що йому говорять, перемикаючись на щось інше. Найгірше повчання сприймаються дитиною, коли він схвильований, засмучений або розсерджений. Він стурбований, в першу чергу, своєю проблемою, і погано сприймає навіть самі здорові і правильні міркування або доводи батьків. В цьому випадку необхідно дати йому заспокоїтися, дозволити виговоритися або навпаки, побути одному, і тільки потім, в спокійній обстановці, обговорити його поведінку.

6. Хлопчики (дівчатка) так себе не ведуть!Дівчинка повинна бути акуратною і не лазити по деревах, хлопчик - не плакати і любити спорт. А інакше - будуть кликати тюхтієм або заміж не візьмуть! Постійно повторюючи це, батьки прищеплюють дитині певні стереотипи. І в дорослому житті, який виріс вже хлопчик буде сприймати власну емоційність як щось негідне, а дівчинка - відчувати комплекси з приводу "нежіночої" професії або недостатньо прибраній квартири. Інший варіант - повне, навмисне заперечення цих стереотипів. Наслідком рожевих платтячок, лялечок і бантиків, дуже старанно нав'язуваних мамою, можуть стати джинси, коротка стрижка і презирство до "жіночих дурощів".

7. Не переймайся через дурниціМожливо, це дійсно нісенітниця - подумаєш, машинку не дали, подружки футболку назвали безглуздою або будиночок з кубиків розсипався. Але згадайте себе в такому віці - хіба це не було серйозною і важливою проблемою? А якщо батьки цього не розуміють, то наступного разу їм і розповідати нема чого. Демонструючи зневагу до проблем дитини, дорослі ризикують втратити його довіру і надалі не дізнатися про інших, зовсім не безглузді проблеми.

8. Побережи моє здоров'яА хіба здорову і повну сил маму можна доводити до сліз? Або грубіянити квітучою і повною сил бабусі? Серце "коле", тиск піднявся, мігрень - рано чи пізно все це перестає сприйматися всерйоз, як в казці про пастуха і вовків. І на справді погане самопочуття близьких дитина за звичкою може не звернути уваги.

9. Ні, це ми не купимо - грошей немає (дорого)Фраза увазі: були б гроші, обов'язково купили б. Звичайно, сказати це простіше, ніж пояснювати, чому не варто купувати все підряд, як треба ставитися до грошей і будувати сімейний бюджет, але навряд чи правильніше. Чадо зрозуміє лише одне - у тата з мамою мало грошей, і саме через це йому не купують коробку шоколаду і чергового монстра.

10. У всіх діти як діти, а ти ...Все не як у людей, горе цибульне, покарання, нечупара, тюхтій - подібні ярлики знижують самооцінку, і дитина дійсно починає їм відповідати. "У мене все не як у людей", "з моїм-то жахливим характером" - відгукується луною несправедлива критика роки по тому. Інша типова реакція - відповідь напад. Дитина копіює поведінку батьків, починаючи критикувати їх самих: "Ви невдахи, нічого не розумієте, ваші погляди застаріли"

Нормативно-правова база

ВИТЯГ ІЗ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ОСВІТУ»

СТАТТЯ 59.ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ ЗА РОЗВИТОК ДИТИНИ

1. ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї Є ПЕРШООСНОВОЮ РОЗВИТКУ ДИТИНИ ЯК ОСОБИСТОСТІ.

2. НА КОЖНОГО З БАТЬКІВ ПОКЛАДАЄТЬСЯ ОДНАКОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВИХОВАННЯ, НАВЧАННЯ І РОЗВИТОК ДИТИНИ.

3. БАТЬКИ ТА ОСОБИ, ЯКІ ЇХ ЗАМІНЮЮТЬ, ЗОБОВ’ЯЗАНІ: ПОСТІЙНО ДБАТИ ПРО ФІЗИЧНЕ ЗДОРОВ’Я, ПСИХІЧНИЙ СТАН ДІТЕЙ, СТВОРЮВАТИ НАЛЕЖНІ УМОВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЇХ ПРИРОДНИХ ЗДІБНОСТЕЙ; ПОВАЖАТИ ГІДНІСТЬ ДИТИНИ, ВИХОВУВАТИ ПРАЦЕЛЮБНІСТЬ, ПОЧУТТЯ ДОБРОТИ, МИЛОСЕРДЯ, ШАНОБЛИВЕ СТАВЛЕННЯ ДО ДЕРЖАВНОЇ І РІДНОЇ МОВИ, СІМ’Ї . ВИХОВУВАТИ ПОВАГУ ДО НАЦІОНАЛЬНИХ, ІСТОРИЧНИХ, КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ УКРАЇНСЬКОГО ТА ІНШИХ НАРОДІВ, ДБАЙЛИВЕ СТАВЛЕННЯ ДО ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОГО НАДБАННЯ ТА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА, ЛЮБОВ ДО СВОЄЇ КРАЇНИ: СПРИЙНЯТТЯ ЗДОБУТТЮ ДІТЬМИ ОСВІТИ У ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ АБО ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ ПОВНОЦІННУ ДОМАШНЮ ОСВІТУ ВІДПОВІДНУ ДО ВИМОГ ЩОДО ЇЇ ЗМІСТУ, РІВНЯ ОБСЯГУ; ВИХОВУВАТИ ПОВАГУ ДО ЗАКОНІВ, ПРАВ, ОСНОВНИХ СВОБОД ЛЮДИНИ.ДЕРЖАВА НАДАЄ БАТЬКАМ І ОСОБАМ, ЯКІ ЇХ ЗАМІНЮЮТЬ, ДОПОМОГУ У ВИКОНАННІ НИМИ СВОЇХ ОБОВ’ЯЗКІВ, ЗАХИЩАЄ ПРАВА СІМЇ

Десять заповідей для батьків

Не навчайте того, з чим самі необізнані. Для правильного виховання дитини потрібно знати її вікові та індивідуальні особливості.Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета – виростити її для життя серед людей.Довіряйте дитині. Пояснюйте, що вона робить краще, а не гірше. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина опанує вміння їх самостійно виправляти.Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна бути впевнена у своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна особистість.Будьте терплячими. Ваша нетерплячість – ознака слабкості, демонстрація вашої невпевненості у собі.Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам’ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.Потурбуйтеся про те, що ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозвольте їй відпочивати від розпоряджень, наказів, зауважень. Нехай вона вчиться розпоряджатися собою.Не використовуйте у своїй практиці вислів: «Роби, якщо я наказав!» Замініть цю форму на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це не принесе тобі користь». Дитина має звикнути до того, що діяти необхідно не за наказом, а тому, що це доцільно, потрібно для когось.Оцінюючи дитину, говоріть їй не тільки про те, чим ви особисто незадоволені, а про те, що вас радує. Не порівнюйте її із сусідською дитиною, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше опанувати ази батьківської мудрості.Ніколи не говоріть, що вам бракує часу виховувати свою дитину. Це все одно, що сказати: «Мені ніколи її любити». Ми виховуємо своїх дітей прикладом власного життя, власною системою цінностей, виховуємо своєю присутністю і відсутністю, виразом обличчя, звичним тоном спілкування з людьми, облаштуванням у квартирі, ставленням до праці та дозвілля. Тож давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо їх і бажаємо їм щастя.

Ваша дитина стала школярем

Щоб рости і бути щасливою,

дитині потрібна любов,

упевненість у своїх силах,

у своїй значущості для нас, дорослих.

Я. Корчак

Як будь – яка дорога починається з перших кроків, а будь – яка будова з фундаменту, так і становлення людської особистості бере початок з сім’ї.

Вплив сім’ї на дитину унікальний, а багато в чому й незмінний. У сім’ї особистість формується в природних умовах, вихователі тут – найближчі і найдорожчі для дитини люди, з якими вона постійно спілкується та яким цілковито довіряє.

Саме в сім’ї дитина пізнає навколишній світ, тут відбувається її громадянське становлення, формується світогляд, національний дух, естетичні смаки, засвоюються моральні цінності.

Отже, саме сім’я має створити для дитини унікальне середовище любові, розуміння, особливий світ, який складатиметься з очікувань, мрій, планів на майбутнє.

Шановні батьки! Сьогодні ми торкнемось тих проблем, яких у вас раніше не було. Ваші діти почали нове шкільне життя у великій країні Знань, країні дитинства і юності. 12 років ми будемо разом переживати цікаві, радісні, можливо, й сумні моменти у житті кожної дитини та кожної сім'ї.

Як навчитися долати труднощі, як допомогти дитині у навчанні, де отриматиконсультацію, почути відповідь на складне питання — все це ми будемо вирішувати разом.

А хто дає той напрямок-дорогу,

Чого не мав, без чого я тинявсь,

Хто вчить дітей ходить, молитись Богу,

Одна відозва є на це - сім'я!

Сім'я - це школа, яка діє впродовж усього життя. Ми не тільки навчаємо своїхдітей, а й самі вчимося у них.

Дитинство - особлива країна на карті людства. Воно, в основному, визначає всеподальше життя людини, її ставлення до родичів, близьких, знайомих, до самої мети її існування.

Шановні батьки! Яке перше запитання ви ставите дитині, коли вона повертаєтьсязі школи додому?

Що сьогодні отримав у школі? Це велика помилка. Чому ми не запитуємонасамперед: що вивчали сьогодні наші діти? Що вони відчувають? Якби мибільше спілкувалися зі своїми дітьми від дня їхнього народження, знаходили час,відкладаючи всі проблеми, то й успішність, про яку ми так хвилюємось, була бвищою.

Батьки часто ставляться до наших балів, як до родинних успіхів чи невдач. Минавіть буваємо обтяжені ніби подвійною відповідальністю, змушені думати не такпро себе, як про настрій і реакцію батьків. Для багатьох це стає непосильною ношею і як наслідок - страхи, стреси, депресії і нервові розлади.

Не вимагайте неможливого від дітей. Перед ними можна ставити лише посильнізавдання. Ви повинні бути цілком впевнені, що ваша дитина у змозі виконати те,чого від неї вимагаєте. Психічний стан дитини набагато важливіший за бал.

Ніколи не бийте дітей. Різки - у минулому, але руки у батьків залишились.Легеньке фізичне покарання до двох років ще не ображає дитини. Але з двох років у неї формується почуття власної гідності й дитина починає відстоювати себе.

Тому до дисципліни слід привчати до двох років, щоб згодом не зламати її волі. Бажання покарати дітей виникає тому, що ми не розуміємо їхньої поведінки. У насне вистачає терпіння, щоб пояснити так, щоб вона погодилась з нами. Дітивідрізняються від нас тим, що менше знають і вміють, і тому й поводяться інакше.

Покарання можна замінити терпінням. Терпіння — це найбільша чеснота батьків. Дуже легко накричати, заборонити, не вислухати, навіть вдарити. Дуже важко бути терплячим, а це важливо. Це допомагає у стосунках із дітьми досягти довіри, щирості. Замінити покарання можна поясненням. Терпляче, спокійно, доброзичливо, аргументовано пояснити дитині те, чого вона не розуміє. Любов і справедливість - ось, що потрібно нашим дітям завжди, постійно.

/Files/images/bulng/поради батькам.png

Кiлькiсть переглядiв: 1441